Подвійний сором узалежнення або таємниця, яку не можна розповісти.

Мета: аналіз сорому, як багатослойного механізму. Розгляд сорому дитини із-за вживання батьків, як обтяжуючого фактору, що сприяє формуванню узалежнення. Порівняльний аналіз факторів що впливають на формування узалежнень за допомогою двох випадків із схожою клінічною картиною, в одному з яких я розглядаю можливі підстави для розвитку узалежнення, в другому – вже сформоване хімічне узалежнення, в основі якого лежить сором.

Спостереження за взаємодією дітей, наштовхнуло мене на роздуми про стресостійкіть кожної окремої дитини до негативного психологічного впливу з боку представників однієї групи.

Роль глибинного  сорому, що я називаю – “таємниця, яку нікому не розкажеш” у виборі тої чи іншої реакції дитини на образи або жарти, на мій погляд, відіграє важливу роль. Обґрунтувати свою думку я хочу за допомогою  прикладу 1. В у закладі розвитку і відпочинку відбулася ситуація, після якої дитина відмовилася приходити надалі до закладу. Важливо відмітити, що атмосфера у таборі тепла, підтримуюча – з боку вихователів, наявність психолога,  транслювання принципів порядності та піклування.

Хлопець другий рік поспіль відпочивав в даному місці, було помітно і раніше, що ця дитина буває вразливою, може усамітнюватись, ховатись. Також, у хлопця загострене відчуття справедливості і він дуже засмучується, коли когось ображають. Про те, що дитина не буде більше відвідувати табір,  повідомила його  мати. На питання про причину, вона відповіла, що інші хлопці звертаються до її дитини образливими для нього словами – це те, що син назвав матері, як причину.

Вік дітей в цьому  закладі 10-14 років. Зрозуміло, що в цей період діти тестують кордони одне одного, хочуть проявляти себе, відчувати себе значущими. Одним з таких проявів є використання ненормативної  лексики та прізвиськ. Я помічала в групі звернення не тільки за ім’ям, інколи у спілкуванні між дітьми звучали якісь жартівливі прізвиська,. Також, я помітила, що реакції дітей відрізняються – одні діти можуть відповісти, інші можуть розказати вихователю про це, ще хтось ображається, але на короткий період і далі продовжує отримувати задоволення від спілкування та дозвілля в даній групі.  

Тепер звернімо увагу на реакцію дітей на зовнішні подразники, а саме, чому вона може бути різною, і перше, що б я виділила – це атмосфера в сім’ї.

Що я помічаю, дивлячись на родину хлопчика:

– із зовнішнього вигляду матері, помітно, що вона має пристрасть до алкоголю – інколи, коли мати забирає хлопчика, від неї відчутно запах алкоголю і цигарок. Минулого року, в розмові хлопець проговорював, що мати часто п’є пиво – і це розуміння хлопчика, звучало, як задекларована норма в сімї.

– коли мати хлопця привела його в табір, то повідомила, що дозволяє вихователям вдарити сина, якщо його поведінка буде поганою. Поганою поведінкою, в розумінні матері хлопця – це грайливість, неслухняність.

– хлопець живе разом з сестрою матері, у якої є донька інвалід. Тьотя хлопця призводить враження людини, що не залежна від алкоголю, вона часто забирає хлопчика з табору, замість мами. Не дивлячись на те, що в родині є тверезий дорослий, хлопець весь час говорить про маму, йому би хотілось, щоб мама прийшла до басейну, в який вихователі приводять дітей купатися, та у неї ніколи не виходить… На мій погляд, дитина хоче показати свою маму всім як відповідальну, люблячу, піклуючуся. Таким чином, хлопець намагається зберігати віру в ту модель родини, яку він собі намалював. Разом з тим, є і інша частина розуміння хлопчика, щодо поведінки своєї матері, яке набуває все більшої сили. І це розуміння виростає разом і дорослішанням хлопця та відображається у погляді дитини, утворюючи відтиск печалі на обличчі.

Усвідомлення чогось ненормального, неприємного, відрізняючогося від інших і, повязане з цим, почуття сорому, вже формується і кріпне у свідомості дитини. Та неможливість/незнання виходу,  навіть напрямку, в якому цей вихід може бути, утворює своєрідну капсулу, в якій цей сором зберігається. Присутність  алкоголізму в сім’ї, і відчуття, особливо з боку матері,  ситуації, як чогось ненормального, може сприйматися дитиною, як відчуття власної ненормальності.

Таке відчуття ненормальності і є таємницєю, яку дитині треба приховувати, щоб ніхто не дізнався, яка “погана” вона насправді.

Описаний вище процес, є першим шаром сорому, який стає глибинним.

Розглянемо процес наслоювання сорому в цій ситуації як формування негативного сценарію (безсвідомий життєвий план, Е.Берн)

Коли дитина, яка має самоусвідомлення “ненормальності”, що є основою її самовідчуття, попадає в середовище взаємодії, то будь які негативні прояви з боку інших, вона буде підсвідомо накладати на свою “таємницю”, що, відповідно, подвоює відчуття сорому, підсилюючи його силу.

Тоді, будь-які жарти чи образи з боку інших дітей, попадають саме у епіцентр вразливої дитячої неокріпшої психіки, і відчуваються у вигляді сорому з боку почуттів – М1(внутрішній малюк), захоплюють на тілесному рівні – М0 (соматичний внутрішній малюк) , разом з тим, підкріплюючи упередження дитини в Б1 (внутрішня батьківська фігура) про те, що світ є жорстоким, я не такий, як усі. Подібне упередження утворює заборону “не буть приналежним” (заборони, М.Р.Гулдінги). Ще один процес, який відбувається внаслідок поєднання внутрішніх переживань дитини і зовнішніх стимулів від інших – це формування захисних механізмів психіки, а саме заперечення. Що виглядає як: звинувачення інших – образа; та  егоцентрична позиція  – жалість до себе.

Ми знаємо, що будь-яка людина, а особливо дитина має потребу у приналежності.

Тому, підсвідомо дитина що «зберігає таємницю” –

1. Буде створювати внутрішню “капсулу”, в якій можна сховатися від сорому – мати схильність усамітньюватись, “уходити в себе”.

2. Буде шукати людину/оточення, що транслює “ненормальнісь” з точки зору суспільних норм для відносин.

3. Буде шукати вихід своїй “таємниці” відчуваючи фонове бажання, у вигляді тривоги, звільнитися від тягарю.

 

         Як може розгортатися  програма даного сценарію, хочу розглянути за допомогою клієнтського випадку із схожою ситуацією в дитинстві – приклад 2.

Жінка з наркотичним узалежненням на першому плані та другорядними узалежненями – алкоголь, паління, співзалежність. Батько і мати алкозалежні, середовище підтримуюче вживання ПАР.

Жінка розповідає, що в молодших класах відчувала цькування з боку однокласників по причині зайвої ваги, та все це терпіла, не маючи підтримуючих стосунків в своїй родині, де систематично вживали алкоголь.

Ілюстровною буде ситуація, що трапилась в дитинстві жінки: одного разу, хлопці з класу почали знущатися над дівчиною і разом з образами вдарили її палкою. Дитина злякалася і єдиний вихід з цієї ситуації, який вона обрала був втечею.

Дівчинка побігла додому, вдома серед дня спали її п’яні мати з вітчимом – це була доволі повсякденна обстановка.  Коли вчителька, помітивши відсутність учениці, пішла за дитиною, та подзвонила у двері квартири, дівчинку охопила хвиля сорому за те, що вчителька може дізнатися «хто вона насправді!». Єдине, чого вона боялася в той момент, що дзвінок в двері може розбудити сплячих дорослих, хтось відкриє двері і найжахливіша таємниця розкриється.

«Таємниця», створена матір’ю дівчинки, що підтримувалася соціальним оточенням була навязана дитині (сценарій, Е.Берн) і мала для неї велике значення… Жінка говорить, що з дитинства відчувала свою ненормальність, несправжнісь. Перше вживання наркотику вона описує, як відчуття захищеності, спокою -“я наче опинилась в  теплому обволокуючому просторі” – це є ілюстрацією першого способу самозахисту, а саме, початок створення внутрішнього ілюзорного світу, як утікання від реальності.

1. За допомогою ПАВ (опіати), а саме зменшенню тривоги внаслідок їх вживання, дівчина відчула штучну безпеку, впевненність та захист, знаходячись серед інших (адиктивний симулякр, Старков Д.Ю.)

2. Клієнтка наголошує, що відчувала свою приналежність до людей із подібною життєвою ситуацією що і в неї, хоча мала позитивну модель сім’ї, завдяки родичам, у яких періодично проживала. Жінка помічає ще зі школи “обирала” однолітків, які своєю поведінкою відрізнялись від більшості. А серед дітей, з благополучних родин відчувала себе ущербною і, наче присутньою формально.

3. Клієнтка запамятала, яке полегшення відчула, коли у стані наркотичного сп’яніння, відкрила приятелю “таємницю”, отримавши прийняття і розуміння, разом з тим підкріпивши жалість до себе.

Під дією наркотика сором дівчини- підлітка тимчасово  блокувався. На короткий період вживання приносило полегшення.

Відмічу вторинну вигоду наркоманізації при обтяжуючому соромі – це зсунення центру уваги з внутрішнього сорому/болю в бік чітких, зрозумілих задач існування  – забезпечення себе черговою дозою речовини.

          Із подальшим перебігом узалежнення відбувається набуття і накопичення сорому,  пов’язаного з наслідками вживання  – диструктивною поведінкою узалежненої особи. На перший шар сорому накладаються інші шари, утворюючи трьохступіневий глухий кут  (Меллор).

На прикладі цієї моделі, можна побачити як сором заблоковано на всіх порядках его-станів  Б0-М0, Б1-М1, Б2-М2 (внутрішній конфлікт батьківської та дитячой частини на різних рівнях формування особистості).

Цей процес виключає мислення, внутрішню дорослу частину узалежненого, яка є:

1. Не сформована належним чином початково – Д0, Д1 (внутрішня доросла частина тілесний, дитячий рівні)

2. Формується диструктивно = слабка – Д2 (внутрішня доросла частина, сформованої особистості).

Профілактика укріплення почуття сорому у дитини. Робота із 1 шаром сорому.

В ситуації з хлопчиком було прийнято такі дії:

1. Проведена бесіда з матір’ю, яку психолог запевнив, щодо підтримки хлопця вихователями і вирішення ситуації.

2. Розмова з батьками дітей, які приймали участь у образаз хлопця, щодо неможливості булінгу у відносинах між дітьми як в даному закладі, так і будь- де. Прохання до батьків провести індивідуальні розмови.

3. Було проведено бесіду про толерантне ставлення в суспільстві з групою дітей.

4. Діти записали відео із вибаченнями, яке відправили хлопцю.

5. Хлопець повернувся до табору.

6. Індивідуальна розмова з хлопцем про способи виходу із конфлікту.

Мета таких дій:

-формування внутрішньої підтримки дитини- ПР+ (позитивна піклувальна батьківська фігура, що відповідає за самопідтримку) за допомоги зовнішнього прикладу.

-формування відчуття приналежності до колективу з різними проявами поведінки. АД+ (позитивна внутрішня адаптивна дитина)

-формування здатності вирішувати проблеми, а не утікати від них Д (внутрішня доросла частина – розсудливість).

-розвіювання упередження дитини про свою ненормальність шляхом прояснення можливості ненормальної поведінки інших.

-відокремлення особистості від поведінки (всі люди хороші, поведінка може бути різною, Е.Берн)  

Робота з подвійним соромом в контексті узалежнення відбувається поетапно.

1. Набутий сором – зміна узалежненого мислення, побудова здорової цінносної системи, використання нової моделі мислення і поведінки в житті, відчуття нової приналежності у оточенні із здоровими нормами.

2. Перший шар -“Таємниця” – аналіз і прийняття минулого, відділення сценарію від автономії (Е. Берн), укріплення у автономії.

Висновки:

-реакція на одні й ті самі зовнішні стимули може відрізнятися у дітей з сімей, в якій присутнє узалежнення і у дітей, які ростуть в атмосфері, де панують здорові принципи взаємодії.

– почуття сорому, що зафіксувалося в дитинстві, не знайшовши конструктивного виходу,  може впливати на формування узалежнення, внаслідок якого нашаруватись і утворювати глухий кут з боку негативного емоційного обтяження, що підсилює замкнене коло вживання – сором-провина-вживання (Д.Старков, лекції).

– атмосфера в сімї, що виходить за рамки суспільних норм відчувається дитиною, як власна вада, фіксується та зберігається як упередженість про поганого себе.