Падіння ≠ поразка

   У процесі прочитання книги, натрапила на цікавий діалог дорослого чоловіка та десятирічного хлопчика.
   Чоловік та хлопчик грають, уявляючи, що обидва вони – борці сумо. Гра продовжується до 5 поразок. Хлопчик виграє двічі і програє чоловікові, який виграв три раунди. Хлопчик засмучується, відходить і починає плакати. Чоловік пояснює йому, чому так важливо навчитися програвати, перш ніж почнеш вигравати. 

   Хлопчик: Я програв. 

   Чоловік: Гідність простіше виявляти, коли виграєш. Учень Футабаями грав із ним, вдаючи, що програє. Просто він хотів дізнатися у Футабаями кілька важливих способів. Перед тим, як вигравати, потрібно дізнатися кілька важливих способів, як програвати. 
   
   Хлопчик: Хіба програючи, ти стаєш кращим у боротьбі? 

  Чоловік: Здебільшого берешся за ті речі, які тобі не під силу. В результаті програєш частіше, ніж виграєш. Навіть Футабаяма щоразу програвав, перш ніж почав вигравати. А хіба не важливо бути кращим у тому, що тобі випадає робити найчастіше? 

  Хлопчик: А що означає бути кращим, коли програєш? 

 Чоловік: Програш».

 Ю. Несбе. Ще більше крові на снігу.

     У житті так і виходить, що перед тим, як щось вийде, потрібно буде багато разів впасти і піднятися. Мистецтво маленьких кроків у справі: робиш крок-падаєш-знову робиш крок-падаєш-крок-падаєш-крок-виходить.

    В ідеальному світі все виходить з першого разу та без фіаско: 

– Перший мільйон заробляють за короткий термін і без особливих фінансових втрат. 

– Прокидаєшся знаменитим після першої ролі в кіно, не оббиваючи пороги студій, в очікуванні невеликої ролі в малобюджетному серіалі.

 – Перший роман стає бестселером, без списаних і пішов у сміття тисяч аркушів паперу і безсонних ночей.

–  Стаєш ідеальною мамою, тільки народивши дитину і взявши її на руки, без можливої післяпологової депресії, проблем із грудним вигодовуванням, нічних істерик та кишкових кольк. 

   А насправді все зовсім не так: берешся за проект і не знаєш напевно, вийдеш чи ні, народжуєш дитину і вчишся бути мамою, переживаючи всі принади та невдачі материнства, пишеш велику кількість оповідань, есе, заміток і тільки потім, можливо, вийде цей самий бестселер, знімаєшся у різноманітних пілотних проектах, без впевненості у тому, що буде знято весь серіал чи фільм. 
   Адже в будь-якому «вийшло» криється велика кількість помилок, перешкод, критики та невдач, які можуть обрушити вашу мотивацію, якщо ви налаштовані на 100% гарантований успіх.

    Вся краса дорослого життя полягає в тому, щоб прийняти на себе відповідальність за невдачу, провал та ризики невдач. Продовжувати йти, повзти, дертися у бік бажаного, навіть після багаторазових падінь. Змінювати напрямок, якщо у процесі шляху змінилися пріоритети чи потреби. Робити потроху, навіть розуміючи, що страшно, самотньо та боляче. Йти за своїм інтересом і знаходити однодумців, які зможуть підтримати, коли опускатимуться руки. І, найважливіше, розуміти, яка ноша під силу, а від якої можна відмовитися, бо ні, не донесу. А це знання приходить, коли пробував уже не раз, помилявся і опинявся у програші. Коли падав, коли опускалися руки, коли брав надто важку ношу і згинався під її тяжкістю, коли ладен був відмовитися і все одно йшов далі. Падав. Піднімався. Йшов. Падав. Піднімався. Ішов.

   У житті так і виходить, що перед тим, як щось вийде, потрібно буде багато разів упасти і підвестися. Мистецтво маленьких кроків у справі: робиш крок-падаєш-знову робиш крок-падаєш-крок-падаєш-крок-виходить. В ідеальному світі все виходить з першого разу і без фіаско. Тому вибирайте ношу по плечу, робіть невеликі кроки і вдалого вам шляху.

  Пи. Си. Якщо вам буде складно, самотньо і сумно переживати поразки, не залишайтеся з ними віч-на-віч, приходьте, розбиратимемося разом.