Ознаки, що ваша мама — маніпулятор

Приходячи у цей світ, людина спочатку є частиною організму матері та поступово проходить етапи відокремлення: спочатку фізично, економічно і врешті-решт психологічно.

Не всім мамам легко прийняти той факт, що діти мають право на автономію, і деякі з них свідомо чи несвідомо прагнуть зберегти владу над дорослими дітьми та вдаються до маніпуляцій.

Сепарація — необхідна умова зрілості і її результатом є те, що мама ніби спускається з п’єдесталу безумовного авторитету і їх стосунки з дитиною трансформуються з ієрархічних у рівноправні та партнерські.

І хоч сепарація — це природний та здоровий процес, вона часто стає джерелом глибокої тривоги для матері: страх самотності, втрата контролю, відчуття, що її більше не потребують.

У цій статті я розповім про характерні ознаки маніпулятивної поведінки мами, про те, як це впливає на вас, як можна почати будувати здоровіші стосунки та чим може допомогти психотерапія.

Чому мами маніпулюють дітьми

Важливо знати, що люди можуть маніпулювати несвідомо — бо так з ними поводилися, бо не знають, як інакше досягти бажаного, не вірять, що можна просто відкрито попросити.

Часто батьки використовують маніпулятивну поведінку, не маючи поганих намірів, а із власних потреб, які не вміють задовольняти в прийнятний спосіб. Це не означає, що вони погані, але поведінка, що є маніпулятивною — є не ок.

Звичайно, буває і так, що батьки свідомо маніпулюють, використовують своїх дітей без жалю і совісті. Це про тих людей, що мають серйозні психологічні порушення. Стосунки з такими батьками гіркі та виснажливі.

Важливо вміти подивитися на батьків не як на святих, а як на звичайних людей, що мають свої проблеми, упередження та обмеження. Що в чомусь вони не зрілі чи не праві. Що вони не такі ідеальні та сильні, якими ви бачили їх в дитинстві.

Якими б не були наші батьки токсичними, ми зазвичай схильні виправдовувати їхню поведінку через любов та почуття приналежності до них. І це природно.

Але якщо після спілкування з мамою щоразу залишається гіркий осад, провина, відчуття невідплатного боргу, роздратування, ви намагаєтесь виправдати очікування мами та заслужити її похвалу, не можете їй відмовити — це означає, що в цих стосунках щось не так.

Ознаки та види маніпулятивної поведінки матері

Почуття провини

«Я все життя на тебе поклала», «Яка ж ти невдячна після всього, що я для тебе зробила!», «От якби не ти, я б …»

Після таких слів ми зазвичай відчуваємо провину, сором, почуття боргу перед мамою, ми відчуваємо себе поганими, невдячними та намагаємося загладити ситуацію будь-яким чином.

Почуття провини та сорому — це сильні больові точки й мами, як ніхто інший, можуть зловживати цим.

Емоційний шантаж

«Якщо ти мене любиш, то зробиш так, як я прошу», «Я цього не перенесу».

Навіть дорослі діти мають страх причинити мамі страждання.

Використання такого шантажу з боку мами — сильний спосіб контролю. Ви відчуваєте відповідальність за емоційний стан мами.

Роль жертви

«Нікому я не потрібна», «У тебе своє життя, а я одна».

Мама може перебільшувати свою безпомічність, використовувати її як спосіб спонукати дитину відмовлятися від своїх планів.

Дитина стає рятівником для нужденної мами-жертви, змушена пригнічувати свій гнів і на все погоджуватися.

Знецінення

«От в наш час памперсів не було, все самі прали, а ти ще жалієшся!», «Та від чого ти там втомлюєшся, в офісі сидиш весь день. От моя робота дійсно важка». 

Знецінення — спосіб підтримувати ієрархію, де мама ніби зверху, головна.

Це стримує дорослу дитину в залежній позиції — слухатися мами та не покладатися на свої рішення.

Газлайтинг

«Не було такого, не вигадуй», «Це був просто жарт, чого ти ображаєшся?».

Це одна з найболючіших форм психологічного насилля, коли мама заперечує якісь факти чи перекручує дійсність.

«Насправді ми всі дивимося на одні й ті ж самі ситуації по різному, запам’ятовуємо різні речі з минулого, в кожного з нас своя суб’єктивна реальність. Але якщо хтось заперечує вашу реальність і нав’язує свою — це змушує нас сумніватися щодо нашої адекватності та пам’яті», — Юлія Гезей, психологиня

Якщо ми не можемо довіряти собі, ми потребуємо когось, на кого можна покластися, хто зможе нам нав’язувати своє бачення реальності. А це вже про контроль і владу, а не про відокремлення і самостійність.

Контроль, замаскований під турботу

«Я просто переживаю», «Мама краще знає, що потрібно дитині». 

На перший погляд — прояв любові, а насправді мама приймає рішення, втручається в особистий простір, нав’язує свої погляди, контролює.

Порівняння з іншими

«От у подруги син — такий розумник, вже і діток має. А від тебе не дочекаєшся!», «Всі хороші дівчата вже давно заміж повиходили, одна ти перебираєш. Так і лишишся сама».

Порівняння — інструмент мотивації через сором за власну недостатність.

Це призводить до хронічного самознецінення, порівнянь себе з іншими, незадоволенням своїми успіхами, вічної гонитви за чужим визнанням, орієнтації не на свої бажання, а на те, що від нас очікує мама і соціум.

Маніпуляція здоров’ям

«В мене тиск підскакує, коли ти так говориш», «Я цього не перенесу!».

Через справжні перебільшені чи надумані проблеми зі здоров’ям, мама контролює рішення дитини, примушуючи вчиняти по-своєму.

Переривання контакту, ігнорування

«Ну раз така мама погана, то і взагалі не говори зі мною!»

Ігнорування — спосіб покарати за непослух і викликати почуття провини, що часто призводить до тривоги та емоційної залежності у дитини.

Як це може впливати на вас?

• Невміння спиратися на себе, на свою суб’єктивну реальність, довіряти собі.
• Залежна поведінка, співзалежні стосунки.
• Синдром рятівника.
• Труднощі з встановленням меж та кордонів в інших стосунках.
• Тривога, емоційна втома, розвиток депресивних симптомів.
• Нерозуміння своїх бажань, орієнтація на очікування мами.
• Пригнічена злість.
• Життя, яке не відображає вас як особистість і не влаштовує вас.

Що робити?

Кожні стосунки є індивідуальними та винятковими, як і рекомендації щодо їх поліпшення, але можна виділити 2 ключові моменти.

Якщо з дитинства стосунки між мамою і дитиною були в цілому хороші, а мама емпатійна, проте є деякі складнощі та непорозуміння — там є простір для змін.

Тут важливо, щоб була повага до один одного, а мама визнавала, що дитина — не її продовження, а окрема особистість.

В таких стосунках є потенціал для росту обох — і мами, і дитини.

Запросіть маму до щирої розмови про це, визнайте її почуттям, спробуйте щиро зрозуміти її страхи та поспівчувати. Ви можете висловити їй вдячність за турботу, водночас позначивши кордони.

Нагадайте, що задача материнства — не в контролі, а в здатності виховати самостійну людину. Ви можете запропонувати мамі допомогу, як справлятися з тривогою і страхами щодо вас, але в здоровий спосіб, не ціною вашої життєвої реалізації.

Якщо ж стосунки з мамою завжди були для вас болісні та насильницькі — не очікуйте дива, малоймовірно, що вони зміняться.

Буває нестерпно змиритися, що тої ідеальної мами ніколи не буде і мама не може дати ті речі, на які ви сподіваєтесь. Тому дорослі діти часто намагаються заслужити на любов і визнання, проте ніколи не можуть це отримати, розчаровуються, але сподіваються знову і знову, що мама зміниться і вже нарешті помітить, оцінить і полюбить.

Тут навряд чи можлива і корисна відверта розмова, бо поведінка мами має більш глибокі корені. Єдине рішення — обмежити спілкування настільки, наскільки вам з цим буде добре, навіть якщо це повне припинення контакту. Ви маєте право на автономність, на власні рішення і на життя без почуття провини.

Що робити, щоб зберігати себе у такій взаємодії

1. Правило «Я ОК — Ти ОК». Ваші потреби та почуття так само важливі, як і мамині.
2. Ставте межі, говоріть мамі «ні», проявляйте свій гнів екологічно.
3. Використовуйте «Я-повідомлення» замість «Ти-повідомлення».
4. Залишайтеся стійкими перед спротивом, нагадуйте мамі про ваші домовленості.
5. Майте зовнішню підтримку. Друзі, партнер, терапевт, групи підтримки — те, що допомагає тримати внутрішню опору.
6. Будьте конкретними. Уникайте маніпуляцій. Показуйте, що просити прямо — не слабкість, а близькість.
7. Дозвольте собі дистанцію. Якщо спілкування шкодить вашому психічному стану — обмеження контакту не є зрадою, це турбота про себе.

Запрошую на консультації

Діти, що виховуються маніпулятивними батьками, засвоюють деяку поведінку, що є деструктивною для них в дорослому житті.

Вони можуть відчувати тривожність та апатію, справляються з життям за допомогою залежностей, не вміють будувати здорові стосунки, обмежують свої можливості, не дозволяють собі жити наповну, а потім повторюють ці методи виховання вже зі своїми дітьми.

З цими питаннями успішно справляється психотерапія. 

Як психолог, я працюю з дорослими дітьми, які відчувають тиск від батьків, борються з почуттям провини чи втратою себе, а також із батьками, які стикаються з тривогою і страхами щодо стосунків з дітьми.

Разом ми можемо зрозуміти ситуацію, встановити здорові межі, підтримати вас у налагодженні контакту з близькою людиною.