Когнітивне спотворення

Серед когнітивних спотворень:

1.Чорно-біле (дихотомічне) мислення. Обставини оцінюються виключно на основі екстремальних позицій, не враховуючи весь спектр можливих проміжних варіантів. Наприклад: «Якщо результат моїх зусиль незадовільний, то я невдаха», «Якщо мене покинули, то я негідний любові».

2.Негативні прогнози (катастрофизация). Результат подій прогнозується у вкрай негативних оцінках, без урахування інших можливих обставин. Наприклад: «обсяг покладених на мене обов’язків призведе до колапсу», «Якщо я не здам цей іспит, то для мене в майбутньому нічого не світить», «Якщо дитина довго не дзвонить, то з ним трапилося щось жахливе».

3.обов’язок. Встановлення жорсткої, стереотипної ідеї, як діяти в певних випадках (з урахуванням, знову ж таки, шаблонних ідей про те, як працює світ і «що думають інші люди»). Наприклад: «Я повинен досягти успіху», «Я повинен підтримувати досконалий порядок», «У моєму віці люди так не поводяться».

4.узагальнення. Загальні негативні висновки, які виходять далеко за межі нинішньої ситуації. Наприклад: «Я назавжди залишуся на самоті» – при зустрічі, яка в односторонньому порядку вирішила залишити дружню, «Мені всі погано ставляться до мене» – у випадку, коли від однієї людини прийшла негативна оцінка.

5.уособлення. приписування собі особисто нейтральних дій або оцінок іншими людьми за відсутності підтверджуючих фактів негативної оцінки. Нешкідливі або нейтральні заяви можуть сприйматися як оцінні, зворушливі або образливі, з фону власного настрою. У словах і діях іншого без будь-якої причини видно упереджену позицію. Наприклад: «Він просто відкинув мене… мабуть, я зробив щось не так».

6.маркування. Атрибуція собі, іншим, об’єктам або обставинам шаблонної характеристики, яка виключає іншу, альтернативну, оцінки та варіанти для розгляду. Наприклад: «Я завжди був самотнім, і я залишуся таким».

7.амортизація. Рівняння сенсу власної особистості, власного успіху і досвіду, зниження значущості інших людей, їх слів, успіхів і досягнень, значущості і цінності обставин. Наприклад: «Те, що ти зробив це, нічого не означає — у твоєму віці всі вміють це робити», «Мій успіх – це лише наслідок удачі».

8.Тунельне мислення. Тільки певні (як правило, негативні) сторони ситуації сприймаються, замість того, щоб оцінювати її в цілому. Наприклад: «Те, що наш рейс затримався, жахливий, тому що ми, очевидно, запізнимося, втомимося і не зможемо зосередитися на роботі».

9.Перебільшення/применшення. Нерозумне перебільшення негативних аспектів та/або недооцінка позитивних в оцінці себе, інших людей чи ситуацій. Наприклад: «Якщо мої батьки незадоволені мною, то я ні на що не придатний», «Якщо щось добре для мене, то це не означає, що я гідний похвали».

10.читання думок. Це, мабуть, найцікавіше і надзвичайно поширене когнітивне спотворення, яке зводиться до того, що ми знаємо, іноді краще за інше, що він думає і що з ним відбувається, чого він хоче, чого йому не вистачає в житті. Це своєрідне апріорне знання про потреби та думки іншої людини, і утвердження власного права на пізнання психічного змісту іншого, що автоматично принижує його власну автономію та цінність: «Якщо я краще знаю, чого ти хочеш і про що думаєш, це означає, що ти не маєш права до ваших власних думок і бажань». Наприклад: «Вона думає, що я зробив це навмисне», «Насправді, він цього зовсім не хоче…».