ЯК НЕ ВТРАТИТИ СЕБЕ У ЗАГАЛЬНОМУ ХАОСІ?
Чи спираємось ми на свою внутрішню силу? Як знайти внутрішню опору у собі? Від куди вона береться та як формується?
"Якби я захотів потрясти
це дерево своїми руками,
я б не зміг цього зробити.
Але вітер, невидимий нами,
терзає і гне його , куди хоче.
Невидимі руки ще
більше гнуть і терзають нас.
З людиною відбувається те ж саме,
що і з деревом".
І щоб не відбувалося в зовнішньому світі, чи то зміни на краще або до гіршому- це завжди залежить від нас. І будь-якої миті звична зовнішня опора може піти з-під наших ніг.
І ось тоді, нам важливо вміти розраховувати на свою внутрішню опору.
Що таке внутрішня опора.?
Опора - то , що дає відчуття стійкості, надійності, а значить - безпеки. Символічно - це наше коріння. Як щільно ми стоїмо на ногах і на скільки відчуваємо себе стійким? На скільки наше коріння об'ємне і глибоко проникає ґрунт, щоб наповнити нас ресурсом?
Наша зовнішня система опорності - це, насамперед, близькі люди, на яких ми “спираємось”, тобто відчуваємо їхню підтримку.
Навіть коли їх немає поруч, ми знаємо, що вони є в нашому житті, і від цього легшає.
Наша внутрішня опорність - вміння знайти опору в собі. Розраховувати на себе і власні ресурси.
Саме вона дозволяє не губитися в найскладніших ситуаціях, під час етапів зміни і криз, що переживаються.
Є люди, які насамперед розраховують на зовнішню опору, тобто на кого А хтось – сподівається, в першу чергу, на себе. У всіх у нас різний досвід з дитинства. Звичайно, для дорослої людини правильніше - розраховувати саме на себе. Але і це стає проблемою, якщо покладатися лише на себе. Нам потрібен баланс: стояти на власних ногах, але і вміти, у разі потреби, звернутися за допомогою.
Як і коли формується наша опорність? зовнішньої.
Відбувається це в період дитинства і будучи підлітком. Спершу є зовнішня фігура, на яку дитина розраховує.
Насамперед це – батьки, але також і інші дорослі члени сім'ї, вчителі, потім – друзі... Відбувається процес символічного “вбирання” цієї системи підтримки.
За її образом і подобою формується система самопідтримки вже в дорослому віці: як про дитину дбали, так вона піклується про себе надалі.
Які ж порушення?
Якщо оточення було в міру підтримуючим і дбайливим, то будучи дорослим, ми вміємо розраховувати на себе. до двох крайнощів: або до інфантильності та безпорадності.
Або до неправильної, надмірної самостійності: така людина покладається тільки на себе, але при цьому не вміє дбати про себе.
Як розвинути свою систему опорності? Якщо зовнішня опора непередбачувана, то внутрішня - завжди з нами. Зламу людині необхідно передусім розвивати самодостатність.
Пропоную до вашої уваги вправу "Коріння".
Стійко встаньте. Уявіть, що Ви - паросток, саджанець, насіння, що проростає в землю. З ваших стоп у землю йде коріння, дозволяючи вам бути стійкою рослиною, насичуватися соками землі, рости вгору. Добре уявіть коріння, що йде від кожної стопи. Якщо образ вам не подобається (коріння, наприклад, слабке), трансформуйте його силою активної уяви. Намагайтеся довести свій образ до оптимального для себе. Насолоджуйтесь відчуттям стійкості. Близько 10 хвилин. Потім візьміть фарби, крейди, кольорові олівці, фломастери, великі аркуші паперу і намалюйте своє коріння. Стривайте на малюнку, відчуйте своє коріння. І якщо захочеться, спираючись на відчуття, домалювати ще, зробіть це обов'язково! Як додала я на своєму фото. Ця вправа допомагає покращити саморегуляцію, підвищує адаптивність, розвиває систему внутрішньої опорності. Можна скористатися звуковим супроводом.
Творчого натхнення Вам, друзі.
Дбайте про себе.
А як у Вас з ОПОРНОСТЬЮ?
З повагою до Вас та Вашого часу, психолог Інна Потапенко.< /p>