Катерина, поки читала Ваше повідомлення, у мене склалося враження, що ви зараз переживаєте не одну втрату, а одразу багато.
Розлучення, зміни в житті, самотність, невизначеність щодо майбутнього, війна, а тепер ще й відчуття, що люди, які були частиною вашого світу, поступово зникають із повсякденного життя. Навіть якщо друзі перебувають у тилу, сам факт того, що їх забирає війна, може переживатися як втрата близькості, звичного контакту та опори.
Мені здається, що зараз питання не стільки в тому, як перестати хвилюватися за друзів. Людина не може просто вимкнути турботу про тих, хто їй дорогий. Скоріше питання в тому, як витримувати цю тривогу, не залишаючись із нею наодинці та не дозволяючи їй займати весь внутрішній простір.
Коли втрат і напруги стає занадто багато, психіка починає працювати в режимі постійного очікування поганих новин. Це не означає, що з вами щось не так. Часто це означає, що ваших ресурсів зараз менше, ніж навантаження, яке доводиться нести.
І, можливо, найважливіше зараз не вимагати від себе бути сильною або швидко «взяти себе в руки», а знайти місце, де ваші переживання теж можуть бути помічені й витримані. Іноді саме це допомагає повернути відчуття опори навіть тоді, коли зовнішній світ залишається невизначеним.
Бережіть себе!