Магістр психології, спеціаліст

практикуючий психоаналіз, фахівець з

психоаналітичної терапії дітей та підлітків, Член Дивизіону «Психоаналітична психологія та психотерапія» НПА, Член Українського Психоаналітичного Союзу, Член Асоціації Психологів України, Член Української асоціації організаційних психологів та психологів праці.

Вперше зі словом «психоаналіз» я зіткнулась років 12 тому при дуже складній особистій ситуації. Саме тому і пішла в терапію, у якій провела близько 9 років. Власне, потім виявилося, що саме довготривале, глибоке проходження такого аналізу й допомагає аналітику.

Становлення спеціаліста на полі психоаналізу не є з легких. Але, як говорив Фрейд: «психоаналіз навчає любити та працювати», з чим я повністю згодна. Тож, відчувши на собі деяку специфіку, порядок, алгоритми, а також отримавши ті чи інші відповіді на питання, які турбували, успіхи в житті, досягнення, полегшення, я вирішила спробувати себе в якості спеціаліста практикуючого психоаналіз. Так розпочався мій шлях.

Роботу розпочала з дітьми у звичайній київській школі. В результаті чого у світ вийшли три книги: «Фантазійка», «Світ очима дитини», «Діти: історії однієї країни». Народився проект «Зелений ключ», який спрямований на роботу з дітьми, підлітками та побудований на основі концепту Д. Віннікота та його «перехідного простору».

Робота в кабінеті з дорослими сформувалася сама собою. Люди звертались з різних питань: від проблем у стосунках до панічних атак, втрати сенсу життя, депресії, проблем у батьківсько-дитинних стосунках ітд.

Головним в роботі я вбачаю правду до того, що ти робиш, бо психоаналіз – це любов до правди. Якщо людина навчається сприймати правду про себе, про свій особливий спосіб функціонування у світі, про побудову відносин з іншими, то вся інша правда стає ніби трішечки легшою до сприйняття. Тож, я запрошую до роботи тих, кому потрібен супровід психоаналітика. Хто потребує означення «де я зараз знаходжусь на осі свого життя». Ми точно зможемо про це поговорити з тим, щоб знайти рішення Вашій проблемі.

З повагою й найкращими побажаннями,

Вікторія Кузьменко.

Терапія зі мною — це, в першу чергу, живий діалог. Не про готові поради чи миттєві рішення, а про поступове пізнавання себе в стосунку з іншим. Я працюю не як «експерт, який знає краще», а як уважний, зацікавлений співрозмовник, який допомагає побачити те, що часто залишається в тіні.

Я ставлюся до аналізанда як до людини з унікальною історією, переживаннями, ритмом і болем, який заслуговує на повагу. У моїй терапевтичній кімнаті можна з’являтися таким, яким Ви є насправді — з тривогою, злістю, розгубленістю, соромом чи невпевненістю. Немає «правильних» емоцій або заборонених тем.

Я не поспішаю. Даю час і простір. І водночас — підтримую в тих моментах, коли щось важливе боїться бути сказаним уголос. Ми працюємо з тим, що проявляється тут-і-тепер: тілесно, емоційно, в словах і між рядками. Від стосунку, який ми створюємо разом, часто починаються справжні зміни.

Як магістр психологіі, спеціаліст практикуючий психоаналіз та фахівець з психоаналітичноі роботи з дітьми та підлітками, я постійно рефлексую себе в процесі, проходжу супервізії та власну терапію. Бо я знаю, наскільки важливо бути з клієнтом не з позиції «знаю як», а з позиції справжньої присутності.

Терапія зі мною — це запрошення до глибшої зустрічі з собою. І я йду в цю подорож поруч.

Бути психологом, психотерапевтом чи психоаналітиком не означає бути поза особистою історією. Психотерапія для мене стала простором, де я могла бути не аналітиком, не помічником, не фігурою, що тримає — а просто людиною. І це, мабуть, найцінніше.

Власна терапія навчила мене глибшої покори перед несвідомим. Вона нагадала, що знати — не означає уникнути. Теоретична підкованість не рятує від болю, амбівалентності чи повторення. Але вона дає мову. А психотерапія — досвід цієї мови на власній шкірі.

Вона зробила мене уважнішою до тиші, до пауз, до речей, які не сказані, але відчуваються. Я інакше чую тепер своїх аналізандів, бо сама знаю, як це — наважитися довіряти, як це — відчувати опір, як це — проходити крізь сором, злість, вразливість.

Мене змінила не лише аналітична робота, а й сам факт того, що я дозволила собі бути в терапевтичному процесі. Це був акт довіри — до іншого аналітика, до методу, і, зрештою, до себе. Це повернуло мені здатність бути присутньою — не лише як фахівець, а як жива людина.

Все, що Вам потрібне- любов.

Головним для мене є бажання жити, творити, зрощувати свій творчий і професійний потенціал постійно, на протязі всього життя.