Більшість свого дорослого життя я відчувала біль всередині, біль від стосунків з іншими людьми, біль від неприйнятості, від відчуття, що мене справжню ніхто ніколи на світі не зрозуміє, та і не захоче зрозуміти. Біль, що найближча людина каже, що я собі понапридумувала, що моєму мозку просто нічого робити, ото він і страждає. Біль, що я одна. І що треба просто терпіти біль.
Але в якийсь момент біль став таким сильним. Я помітила, що плачу кожен день. І «видимих» причин на то нема. Бо все на місці, хлопець, житло, гарна робота, всі живі-здорові. То що ж тобі не так???
І я пішла до психотерапевта.
Пройшло з тих пір вже 7 років. Нехай це звучить пафосно, але особиста психотерапія неймовірно змінила моє життя. Так, я сама його змінила. Але мені допомогли. Мене провели і підтримали на моєму шляху. І я безмежно вдячна за це.
Так от. Можливо прийшов час і для когось із вас. Повернутися обличчям до глибоко заштовханого болю. Запрошую до теплого беспечного простору, де ми з вами зможемо роздивитися ваше буття.