Я колишня думала як іншим і не помічала, як мені, тепер я в контакті з собою насамперед.
Я колишня хотіла рятувати близьких, а тепер я чую себе, і інших.
Я колись прийшла в терапію зі страхом не справитись з панічною атакою, болем.
А тепер я знаю шлях, як побачити, що стоїть за болем, як його прожити. Методи стабілізації при різних тривожних станах, стали моєю опорою.
Я вірила в дружбу, любов, чесність, щирість людей. Але зіштовхувалась зі зрадою довіри, і відчувала біль.
У терапії, я відновила цю довіру, помітила, що так: є люди з якими боляче, але є й інші з якими тепло, радісно і душевно, і які підтримають, повтішають, якщо мені знову хтось зробить боляче.
Було й таке, що я боялася контакту з певними людьми.
А тепер я себе питаю: щоб я хотіла отримати від цієї людини, щоб припинити відчувати страх?
Може, я хочу гарантій, що ця людина не буде виражати притензії щодо мене.
І я точно тепер можу сказати цій людині:" Я стільки років слухала твої вимоги, а потребувала я простої похвали. Похвали мене, будь ласка."