У необхідності пройти особисту терапію я не визнавала собі дуже довго. Навіть будучи психологом з дипломом мала чудовий поток самозаспокійливих думок, які зводилися до єдиного цілого у вигляді "у мене все гаразд". І перш ніж потрапити на особисту терапію, пройшла шлях довжиною на рік (100 годин) групової роботи у методі Символдраму. Зараз я розумію, що це була перша сходинка у становленні мене як фахівця, т.к. саме тоді я усвідомила, що психоаналіз, як напрямок у психології, мені найближчий. Тоді й прийняла рішення навчатись на психоаналітика, що успішно і зробила протягом наступних кількох років в Одеському Інституті психотерапії ім. М. Вульфа. Після закінчення першого року навчання у ньому я почала проходити особисту терапію.
Що змінилося в мені після проходження психотерапії?
Насамперед я зізналася собі в тому, що у мене в житті не все так гладко, як хотілося б. Тільки після цього з'являються необхідність, прагнення та можливість для особистісного перетворення (трансформації).
Завдяки терапії я змогла навчитися реалістичніше дивитися на своє оточення. Я стала краще справлятися зі своїми емоціями - стала не менш емоційною, а навпаки життя стало більш забарвленим у чуттєві фарби. Я познайомилася зі своєю тіньовою стороною, завдяки чому покращилися стосунки з оточуючими. Адже ми можемо з розумінням ставитися до інших людей тільки якщо дізналися, зрозуміли та прийняли свої власні недоліки.