Колись давно я прийшов у медицину з бажанням допомагати людям розвиватися професійно. Я завжди був відкритий до інших людей, допомагав практично всім, хто просив. Зараз я допомагаю тим, хто просить допомоги. Моя відкрита позиція стосовно інших людей мені завжди допомагала, навіть тоді, коли в житті було дуже важко. Гадаю, що справжня відкритість допомагала мені зберігати своє психічне здоров'я, що є важливим завданням особистості. Вважаю своїми рідними та робочими мовами російську та українську. Однією медицини мені здалося мало і я закінчив психологічний факультет і став спрямованіше займатися психологічним консультуванням та психотерапією. Багато чого створив у своєму житті і організував, і це тішить життям, бо це здавалося мені важливим: факультет психології, навчально-консультативний психологічний центр "Співдружність", Українську асоціацію екзистенційної психології та психотерапії. Підготував велику кількість навчальних курсів, розвивав свою психологічну та психотерапевтичну практику. Підготував понад 6000 фахівців, які працюють з людьми як у медицині, так і психології та психотерапії. В одному шлюбі з 1983 року, маю дорослу дочку. Майже все життя прожив в Одесі, Україні. Нині, у зв'язку з війною в Україні, вимушено живу в Румунії, в м. Констанца.

Головне, що сталось -це те, що я повністю став довіряти собі, приймати людей такими, які вони є, навчився чітко ставити цілі та досягати їх. Навчився не робити те, що мені не потрібно. Моє життя значно покращилось, стало більше вільного часу, перестав спілкуватись з тими, з ким немає інтересу мати спільні проекти. З'явився інший спосіб переживання емоцій, почуттів, практично завжди відчуваю почуття досить щасливої людини. Навчивсяя краще будувати відносини з дружиною, з я кою живу разом 41 рік. Ще зберіг у шлюбі почуття, що для мене дуже важливо. Життя минає та ще багато чого хочеться зробити, побачити, відвідати. Я щасливий від того, що живу.