Жінка, донька, сестра, дружина, онука, психотерапевтка.

Маю досвід зміни професій і періодів невпевненості в собі. Знаю, що таке розчарування, пошуки й сумніви. Переживала особисті та сімейні кризи, а також досвід еміграції.

Я — власниця невеликої домашньої бібліотеки професійної літератури й мама мейн-куна Жулі :)

Обожнюю фотографувати місто та людей, готувати прості страви за рецептами моєї одеської бабусі. Не уявляю життя без моря й дуже люблю прикраси.

Люблю пити каву на вуличних терасах і спостерігати за людьми.

Терапія зі мною — це простір,де ми рухаємось маленькими кроками й без моралі. Я уважна до того, що відбувається з вами тут-і-зараз: у тілі, в емоціях, у нашому контакті. Ми вчимося помічати напругу, паузи, реакції — і переводити їх у зрозумілі слова та вибір.

Якщо між нами виникає напруга чи непорозуміння, ми не «обходимо» це — а дбайливо ремонтуємо контакт, щоб ви могли відчути безпеку й опору.

У роботі я підтримую ваші кордони: вчимося говорити «стоп», відрізняти підтримку від контролю, перетворювати пасивну агресію на ясні прохання. За потреби інтегрую психоосвіту (тривога/депресія, медикаменти, терміни лікування), щоб ви могли впевнено розмовляти з лікарем і приймати рішення на рівних.

Головна мета — не зробити вас «ідеальними», а повернути вам більше свободи, стійкості та контакту з собою.

Я стала набагато більше приймати себе. Я знаю, як у певних ситуаціях зробити своє життя легшим. Розуміння й прийняття себе дають мені багато свободи та впевненості. Я почала більше цінувати прості речі й не сприймати життя як належне.

Думаю, що саме завдяки досвіду психотерапії я маю багато глибоких стосунків, які наповнюють моє життя сенсом.

Намагайтеся стати не людиною успіху, а людиною цінною.

йога, прогулки містом, читання, створення фотоальбомів, вивчення впливу інтер'єрів на самопочуття.