Найцінніше, що завдяки психотерапії я навчилась чути себе.
Не те, що "треба". Не те, що очікують. А те, що насправді відгукується всередині, інколи тихо, але чітко.
До терапії я жила в системі чужих орієнтирів. Цілі, які здавались моїми, але були складені з очікувань інших. Рішення, які "правильні" за якимось зовнішнім стандартом. Підтримка була для всіх навколо, тільки не для себе.
Психотерапія повернула мені внутрішній компас.
Я навчилась зупинятись і запитувати: а це моє? Чи я знову рухаюсь туди, куди зручно іншим? Навчилась підтримувати себе в моменти сумніву не через самонавіювання, а через справжній контакт з собою. І рухатись до цілей, які вибираю сама.
Це і є свобода. Не відсутність труднощів, а відчуття, що ти живеш своє життя, а не чиєсь уявлення про нього.
Саме тому в роботі з клієнтами мені найбільше подобається цей момент, коли людина вперше бачить новий шлях там, де здавалось глухий кут. Коли зміна, яка ще вчора виглядала неможливою, починає ставати реальною. Бути поруч у цей момент -— це те, заради чого я в цій професії.