Психологія та психотерапія – моя друга професія, в яку я прийшла у зрілому віці (35+), але зі шкільних років дуже цікавилася людськими характерами, взаємини, долями, їх складнощами. Думала, що молода дівчина без досвіду життя може мало допомогти іншим людям. А пізніше, побудувавши кар'єру, народивши дітей, здобувши пристойний досвід сімейного життя, зрозуміла, що готова допомагати й іншим, вникати в чужі історії, відгукуватися своїми, підтримувати, спираючись на свій досвід та набуту стійкість, а не лише на книжкові знання. І мені це подобається. 3 роки я активно працюю і розумію, що я на своєму місці і професія психотерапевта – справді мій шлях.

У роботі мені важливо бути уважною та чутливою, вчасно підтримати, але й не відводити погляд від реальності, допомогти її побачити, визнати та прожити можливий біль цієї неприємної зустрічі. Я точно знаю, що після цього звільниться місце для нового...

Психотерапія дозволила відчути себе справжню, розібратися у причинах того, чому у моєму житті складалися саме такі ситуації та такі стосунки. Я змогла зважитися нарешті на зміни, знайшла свої опори (яких все життя дуже не вистачало), навчилася підтримувати себе і своїх рідних, по-справжньому бачити їх, чути, проживати наше життя справді спільно. Я почала менше переживати і тривожитися, навчилася не боятися близькості та щирості, і найважливіше, зрозуміла, як поводитися зі своєю чутливістю, яка раніше здавалася мені болісним тягарем :)

Шкода, що все це сталося зі мною після 35 років, що багато труднощів, що мучили мене, можна було вирішувати за допомогою психотерапії. Дуже рада, що зараз інформація про психотерапію та психотерапевтів більш доступна, фахівців все більше і ми можемо звертатися за допомогою та зменшувати свої страждання.

І підтримую думку, що психотерапія - це не тільки спосіб допомагати собі та розбиратися зі складнощами, це ще й велика розкіш регулярної зустрічі з собою справжнім, самопідтримка та турбота про своє здоров'я та якість життя.