Вона зробила мене дорослою.
Я навчилась брати відповідальність за своє життя і перестала чекати, що хтось прийде й врятує. Перестала жити з позиції «мені винні» і вийшла з інфантильності.
Я прийняла своє тіло через довгу роботу з соромом, контролем і харчовими розладами. Я перестала воювати з їжею і з дзеркалом.
Я навчилась відстоювати кордони.
Я сформувала професійну ідентичність через внутрішню опору.
Я прийняла материнство не як роль «правильної мами», а як живий процес, у якому я можу бути різною - втомленою, сильною, розгубленою, люблячою.
Я розібралась із провиною і соромом. Вони більше не керують мною. Тепер я можу відчувати, але не руйнуватись.
Психотерапія не зробила мене кращою.
Вона зробила мене цілісною.