Я народилася і виросла в сім'ї 3ависимих і со3ависимих відносин. Звичайно ж, це не могло не вплинути на мій психологічний розвиток. Вперше коли я вийшла заміж, несвідомо я створила собі аналог батьківської сім'ї. Це природно, іншого прикладу в мене не було незважаючи на те, що я руйнувалася в таких відносинах, плюс психосоматика давалася взнаки, але я знала, як виживати в такій сім'ї. У шлюбі прожила, я протерпіла 5 років. Розлучення було складним, незважаючи на складні стосунки, переживання, страждання, я змогла встояти, розлучитися, що надалі допомогло мені зберегтися. У 2009 році розпочався мій шлях до психології. Насамперед я почала шукати собі психолога. Пошуки були довгими, моя недовіра до світу далася взнаки і на пошуках психолога. Я боялася відкритися, довіритись, не розуміла, що говорити, з чого почати. Я вирішила вступати до вищого навчального закладу. Де я змогла знайти та довіритися психологу. Психолога я вибирала серцем, інтуїтивно, і я не помилилася. На сьогоднішній день я не шкодую про минуле, про прожите. Я виховую двох синів, ситуації бувають різні складні, проте ми знаходимося в прекрасних відносинах.

Я перестала боятися майбутнього. Я знаю як поводитися якщо переді мною токсична людина, відповідно я не потрапляю в токсичні відносини, як раніше. А якщо й трапляється, то зовсім не надовго і виходжу з них цілісної, збереженої, без будь-якого почуття провини. Моє життя стало легким, вільним. Я добре розумію свої почуття, бажання, мені в рази полегшало говорити ні чи своє бажання. При цьому я не хвилююся, як раніше за психоемоційний стан людини, якій я це говорю. Я точно розумію, що хочу і як цього досягти, при цьому не відчуваючи внутрішнього, психологічного дискомфорту. Моя самооцінка піднялася, я перестала знецінювати себе.

Переодично на свою адресу я почала чути "Ти робиш, що хочеш!" - Так, я почала робити, як я хочу. Моє почуття збільшилося. Мої почуття мені стали зрозумілими (раніше я часто не розуміла, що я відчуваю). Психосоматика відступила. Я стала вільною та щасливою жінкою.