РОЗВИТОК ВНУТРІШНЬОГО АВТОРИТЕТУ В БЕЗПЕЧНОМУ ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНОМУ ПРОСТОРІ
Дослідження різних сфер життя свідчать про величезний вплив стосунків з авторитетом на життя людини. Пошук більш сильної людини, симбіоз і злиття з іншим індивідом, нездатність відмовити чи відмовитися, розмитість особистих границь... Такі питання часто зявляються в психотерапевтичній практиці.
Продовжую вивчати монографію Гражини Гудайте ( 2020)
,,Відносини з авторитетом та інтеграція сили особистості”.
,,В процесі аналізу наслідків травматичного досвіду і динаміки психотерапевтичного процесу ми виявили, що в результаті пережитої травми в психіці людини утворюється комплекс авторитету. Афекти, що присутні в ядрі цього комплексу, такі як страх, тривога ( пригнічена агресія), являють собою серйозні перешкоди для розвитку зовнішніх стосунків з авторитетом. Все це може спричинити негативний вплив на формування внутрішніх репрезентацій авторитету. А також, власне, на проявлення внутрішнього авторитету>> ( Gudaite,2013)
В контексті цієї праці хочу представити тут випадки кількох своїх клієнток. Вони прийшли в терапію з різними запитами: незадоволеність стосунками з батьком ( мамою), начальником, своїм лікарем, постійними конфліктами з партнером.
Одна з дорослих жінок щодня мала телефонувати батькові і розповідати як пройшов день. ЇЇ чоловік так звик до тих дзвінків, що коли раптом дружина забувала ,,прозвітувати’’ татові, то він нагадував їй про це.На роботі вона не могла терпіти самодура-начальника, постійно перебувала з ним та колегами в конфлікті. Звернулася за допомогою з приводу панічних атак.
Інша жінка, батьки якої з її раннього дитинства перебували на заробітках за кордоном, звернулась за допомогою через надмірну тривожність з будь-якого приводу. Вона не могла відмовити батькам, які тероризували її щоденними розмовами про те, що ще потрібно зробити по господарству. Вони абсолютно не зважали на те, що донька має свою сім’ю, виховує маленьку дитину.На всі її аргументи була одна відповідь: ,,Ми висилаємо гроші, а ти роби те, що тобі кажуть. Живеш в нашій хаті на всьому готовому”.
Ще одна клієнтка виросла в сім’ї з повним матеріальним достатком. Її батьки ніколи не сварилися, тато працював на керівній посаді, додому приходив пізно, вечеряв, спав, знову йшов на роботу. Жінка не пам’ятає, щоб тато колись розмовляв з нею про її дитячі проблеми, гуляв в парку, як це робили інші батьки. А в її підлітковому віці тато пішов з сім’ї до молодої жінки. В своєму теперішньому житті у моєї клієнтки є проблеми в стосунках з чоловіком: багато років чоловік чинив психологічний тиск, вона терпіла. Звернулась за допомогою з приводу психосоматичних розладів.
Молода жінка, яка виховує чотирьох дітей, усвідомила, що повністю 3алежна від батька своїх дітей, який чинить психологічний тиск, останнім часом в конфліктних ситуаціях піднімає на неї руку. Він багато років обіцяє одружитися і нічого для цього не робить. Рідний батько жінки покинув сім’ю, коли їй було два роки, з 6 років жила у бабусі, мама була на заробітках. Її вітчим бив маму, пиячив, згодом помер. Хоча жінка запам’ятала його як добру людину. Дівчинкою вона любила вітчима і дуже плакала на його похоронах. Каже, що він добре до них ставився , коли був тверезим.Чоловік забороняє їй вчитися і працювати, матеріально їх добре забезпечує. Відчуває себе 3алежною, від якої очікують лише догляду за дітьми та домом.
Молода дівчина з 6 років до двадцяти проживала з мамою-заробітчанкою в іншій країні. Вітчим-іноземець відносився до дівчини відносно добре, проте не захотів, щоб вона називала його татом. Зараз проживає в Україні, роботи не має, скаржиться на проблеми з комунікацією. Мала негативний досвід стосунків з кількома молодими людьми(аб'юзивні). Теперішні стосунки оцінює як непогані, не помічає ознак психологічного тиску на себе. Її біологічний батько був агресивним, бив маму під час вагітності, залишив сім'ю після пологів. З двох років виховувалася бабусею. Звернулася з приводу панічних атак...
Теми, що повторювалися в символічному матеріалі клієнток ( Sandplay, сновидіння), досвід терапевтичних стосунків як на реальному рівні, так і на рівні переносу були основними джерелами розуміння захисних стосунків з авторитетом.
Дослідження Гражини Гудайте дозволило виділити кілька категорій проявлення авторитету, що провокують захисну реакцію : дифузний, обманюючий, атакуючий та підкоряючий, сильний та недосяжний, слабкий авторитет.
На думку багатьох аналітиків ,, відносини з батьком впливають на формування внутрішніх структур особистості та динаміку взаємодії між ними. Особливе місце тут займає гіпотеза про внутрішній авторитет як центр особистості, дія якого впливає на процеси, пов’язані з самооцінкою, прийняттям рішень, самоствердженням та встановленням психологічних границь. Психологічні границі визначають не лише відносини з зовнішнім світом, але й з несвідомим. Людині необхідно мати адекватну модель стосунків з власними агресивними та деструктивними імпульсами, що з’являються з несвідомого “(Ruksaite, 2008)
Життєві ситуації, в яких розвиваються стосунки з партнером, з батьками, з дорослими вже дітьми, різні. Проте існує універсальне правило – при їх несприятливому розвитку необхідно зупинитися і постаратися зрозуміти, що відбувається.
Той, хто хоче перевиховати іншу людину, скоріше за все, захоплений комплексом авторитету. Під впливом цього комплексу формуються очікування, які визначають якою саме має бути близька людина.
Успішна психотерапія по суті являється розвитком внутрішнього авторитету і підтримкою самобутнього творчого потенціалу особистості.