ПСИХОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ ЗАСОБАМИ «SANDPLAY» НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ «ПОКОЛІННЯ Z»

80% сучасних дітей проводять час в Інтернет більше ніж 8 годин на добу та сприймають Інтернет, як середовище проживання та взаємодії. Ютубери та інстаграмери живуть у світі мемів, гостінгу і т.д. Саме таких дітей називають «покоління Z».

«Покоління Z» це сучасні діти на розвиток яких значною мірою впливає інформаційне середовище сьогодення.   Постник-Гудвін, американський дитячий психолог, описує ознаки «покоління Z» [6]: 

• нетерплячість (виросли в онлайн-середовищі та звикають до того, що їхні бажання завжди будуть виконані у віртуальній реальності, але щоб зробити це в реальному житті, часто недостатньо просто натиснути на кнопку); 
• зосередження на короткострокових цілях (у всьому прагнуть отримати негайні результати, як в Інтернеті); 
• (сидять у соціальних мережах, грають в Інтернет-ігри, постійно розповідають про своє життя в блогах тощо); 
• фрагментарність образного мислення (не виховані на книгах, а тому максимум, що вони можуть читати, це будь-які статті, найчастіше – міні-новини, формат твітів і статусів у соціальних мережах);
• орієнтація на використання (знають, чого хочуть і як це отримати, тому мають у своєму арсеналі десятки аргументів, які використовують, коли просять щось у батьків);
• цінують чесність, тому в соціальній мережі відкриті (багато хто живе у світі фантазій, але деякі пишуть правдиво та чесно, інколи – дуже відкрито, чим шокують старше покоління);
• віртуальний світ на першому плані (у виборі між особистою зустріччю та спілкуванням у кіберпросторі віддадуть перевагу другому способу);
• техніку знають краще, ніж розуміють почуття людей (запитують не у вчителів і батьків, а в Інтернеті, тому збільшується комунікативна відстань дітей від їхніх батьків і переривається ланцюг соціального наслідування, передавання досвіду);
• розумні виконавці (легко піддаються впливу).

Та між тим зарубіжні й вітчизняні психологи (А. Сапа, Г. Солдатова) говорять про розвиток специфічних психологічних особливостей [6], а саме: 

• гіперактивність – діти з дефіцитом уваги та гіперактивностю. Їм важко довго залишатися зосередженими на чомусь одному, вони дуже непосидючі й тому розгалужені та гіперактивні. У таких дітей часто виникають проблеми з успішністю, хоча при цьому вони можуть бути обдарованими в певних сферах діяльності.
•  схильність до доклінічних форм аутизму, спосіб взаємодії зі світом людей, які з дитинства занурені в себе й не здатні спілкуватися з іншими. Власне, це своєрідний захист від проблем сучасного життя, по суті – спосіб десоціалізації. Такі діти стають менш товариськими, живуть у віртуальному світі фантазій і поступово стають інтровертами.
• сенсорна депривація. Занурюючись в Інтернет, діти отримують менше сенсорних сигналів із навколишнього світу. Відчуття світу може стати менш чуттєвим: притупляється сприйняття запахів, звуків реального світу, спостерігається спад здатності до співпереживання, емпатії.
•  побудова ідентичності. Дитина насамперед активно експериментує зі своєю ідентичністю, пошуком свого соціального «Я», освоюючи в Інтернеті різні соціальні ролі. Водночас спроби приміряти на себе різні маски можуть призвести до того, що ідентичність застрягне на стадії дифузної ідентичності – смутного, нестійкого уявлення про самого себе. У результаті може затягнутися процес самовизначення, переходу від дитинства до юності й далі.

Працюючи з такими дітьми ефективним методом, для реалізації вирішення діагностичних цілей, соціальної адаптації, корекції та формування навичок взаємодії, став метод пісочної терапії. 

Історія виникнення та становлення методу, описала Барбарою Тернер, одним з дослідників та практиків по роботі пісочного терапевта з дорослими та дітьми. Перша професійна демонстрація техніки «Побудови світу» відбулася на клінічній конференції в Парижі в 1937 році. Представляла техніку дитячий лікар, засновниця Лондонського Інституту  дитячої психології – Маргарет Ловенфельд. На тій конференції був присутній Карл Густав Юнг, швейцарський психіатр, засновник аналітичної психології, який побачив глибину можливостей даної техніки та зміг пояснити перенос внутрішнього на зовні. Пізніше К.Г.Юнг запропонував своїй учениці Дорі Калф дослідити та розширити техніку запропоновану Маргарет Ловенфельд.[5]

В теперішньому часі метод Sandplayтакож ефективно працює, як в часи К.Г.Юнга. Це метод, що дає можливість для дітей «покоління Z» подати інформаційний матеріал «яскравим та візуальним». Кожен з учасників процесу стає супергероєм в своїй історії  і це мотив для діяльності. Швидкий результат та можливість поділитись своїм результатом в своїх блогах та групах (роботу в пісочному полі можна фотографувати) – це ті маркери, що спрацьовують для сучасних дітей. 

Сучасна пісочна терапія має статус повноцінної психоаналітичної техніки.  Надає широкий спектр можливостей для організації інтегрованої діяльності, не лише для дітей, а й для дорослих. Процес побудови пісочного поля – це ще і занурення, медитація, спілкування з собою, можливість відреагувати складні емоційні ситуації, стати творцем, спробувати різні ролі в безпечному просторі. 

         На думку П.П.Горностай становлення особистості підлітка відбувається на основі використання соціальних ролей та взаємодії їх з іншими. Особистість – це продукт суспільного розвитку і включений в систему соціальних зв’язків індивід, за допомогою діяльності і спілкування.[1]

«Хто я?», «З ким я?» - це основні запитання, що постають перед підлітком. Саме підтримка серед однолітківі ідентифікаціясебе з групою виступає, як центральне завдання. Для діагностики, корекції та формування навичок взаємодії ми пропонуємо 7-9 зустрічей на тему «Острови», з використанням пісочного поля. Головною, першочерговою задачею стає діагностика психологічних мішеней, що описали Т.Д. Зінкевич-Евстигнеєва та Т.М.Грабенко. [3] 

Виділяють їх основні три: 

• стиль ситуативної комунікації
• розподіл ролей в групі
• стиль поведінки учасника групи

Стиль ситуативної комунікації відображає характер взаємодії підлітків довкола пісочного поля. В від того, як поводять себе учасники, виділяємо наступні стилі ситуативної комунікації: 

• співпраця: підлітки слухають один-одного, ідеї, що пропонуються, вислуховуються, існує взаємоповага та кожен учасник має свою територію; як правило ці території пов’язані комунікацією між собою; 
• асиміляція: картина та сюжет в пісочному полі буде мати єдиний центр; всі учасники, ніби об’єднуються заради однієї мети; кордонів та поділу території не буде;
• «паралельна гра»: в пісочному полі автономні світи, один-одному не заважають; такий стиль ситуативної комунікації виникає в мало знайомих учасників, коли не налагоджений первинний контакт;
• конфронтація: якщо в групу потрапили два і більше лідерів, спостерігається активне протистояння, напруження;
• «боротьба за територію»: вербальне чи невербальне, відбувається захват території; може проявлятися боротьба за владу.

Розподіл ролей в групі, або моделі поведінки орієнтовані на певний статус.Особливо яскраво проявляються лідери, беруть керівництво при побудові «Островів». І саме в цей час психолог може проаналізувати які стратегії використовує лідер, вони мають руйнівний характер чи навпаки надихаючий.

Стилі поведінки учасників групи, спостереження за динамікою змін поведінки учасників групи. Використовується семантичний диференціал та принцип полярності:

• агресія-миролюбивість: шкала активних дій або пасивності, беззахисності;
• конформізм-лідерство: тенденції бути підлеглим чи лідером;
• відстороненість-зацікавленість: оцінка рівня мотивації в межах заняття;
• стереотипність-креативність: динаміка розвитку творчого мислення, та уяви;
• індивідуалізм-співпраця: шкала саме комунікативних навичок.

Спостереженню за динамікою процесу необхідно приділяти особливе значення. Під час спостереження відбувається постановка задач для корекції та розвитку соціально-комунікативних навичок, зміни світогляду підлітка та ціннісних орієнтацій. Усвідомлення й оцінка своєї поведінки, вчинків, дій підлітком під час гри «Острови», сприяє покращенню перебудови системи взаємин, формування автономії, освоєння нових соціальних функцій, використання різноманітних моделей відносин.

Методика застосовувалась в психологічному супроводі груп, що проходили в студії психології та творчості «Сезони Надії» (м. Київ, 2015-2020р.р.). На перспективу планується застосовування методики в групах психологічної освіти для батьків та дітей, як програма з оптимізації дитячо-батьківських відносин. 

Висновки. Пісочна терапія дієвий таефективний метод психологічної допомоги та розвитку дітей «покоління Z». Груповий формат роботи з використаннямметоду Sandplay (пісочна терапія) дозволяє легко та ефективно впроваджувати  формування навичок соціальної взаємодії та різних видів відносин. Проживання різних соціальних ролей в пісочному полі, досвід соціальної практичної взаємодії, розвивати толерантності споглядати та поважати світогляд іншого, надалі, допомагають реалізувати індивідуальний потенціал в повсякденному житті.