Майже кожна людина хоча б раз відчувала самотність: Пізньої ночі, коли світ за вікном вимикається, залишаючи лише власне дихання; У переповненому вагоні метро, коли раптом стає зрозуміло, що тебе тут ніби й немає; Тоді, коли всі навколо сміються, а ти ніби дивишся на це крізь товсте скло. У такі моменти ми замовкаємо, боїмося здатися слабкими або «не такими», ніби саме визнання цього стану перетворює його на доказ власної неповноцінності.