Терапія стала для мене не просто професією — вона стала шляхом, який змінив мене зсередини.
Вона навчила мене слухати не лише людей, а й себе: свої тіла, реакції, кордони, справжні «хочу» і чесні «не можу».
Завдяки терапії я перестала поспішати вглиб лише тому, що там болить — я навчилась йти з повагою, крок за кроком, бачити не тільки рани, а й силу, яка поруч із ними жила весь цей час.
Терапія навчила мене:
• залишатися присутньою навіть тоді, коли складно;
• не рятувати, а підтримувати — так, щоб у людини з’являлась власна опора;
• визнавати свої межі та тримати їх без провини;
• бути чесною з собою і з іншими;
• бачити у людині більше, ніж її історію болю.
Мені близька думка, що терапія не робить нас іншими — вона повертає нас до себе справжніх.
І саме так вона змінила мене: зробила уважнішою, м’якшою, водночас стійкішою. Вона навчила мене бути там, де є життя — у русі, у відчуттях, у щирості.