Вітаю, Анастасія!
Стан постійних сльоз у фоні війни дуже знайомий мені. Наша психіка не витримує всього горя, яке відбувається навколо, і правда, відсутність бачення майбутного, як одна з базових опор сильно підкошується.
В цьому дуже важко. Може здаватись, що будь які активності не приносять результату і все марно. Мені це стан дуже знайомий, бо я з нього вийшла особисто. Маю діагноз "пролонгований розлад адаптації, тривожно-депресивний синдром", тому депресивні стани відчула на собі, це важко. Та вихід є. Дуже добре, що ви усвідомлюєте, що вам важко і звертаєтесь за допомогою.
Якщо говорити про поради, то:
Особиста терапія. Підтримка своєї психіки в терапії - це одна з базових опор в фоні війни.
Звернутись до психіатра. Не потрібно цього боятись. Психіка правда може потребувати медикаментозної підтримки, але паралельно в роботі з психотерапевтом.
Бажаю вам віднайти для себе цей баланс, де можна продовжувати жити попри виклики війни і радіти своїм маленьким радостям 🧡
Бережіть себе!