Від темряви до світла: розуміння і подолання психологічної кризи

Поняття кризи

Кожна людина на своєму шляху розвитку стикається з психологічними кризами. Такі кризи виникають через різні обставини – підлітковий вік, створення сім’ї, зміна роботи чи втрата близької людини – і призводять до змін у психічному житті людини, як позитивного, так і негативного.

Термін «криза» походить від грецького слова «krisis», що означає рішення, поворотний момент. Він описує складні перехідні стани, небезпечні та нестабільні часи. При успішному проходженні «переломного моменту» можна спостерігати подвійність цього поняття: з одного боку, це створює загрозу соціальному, психічному і фізичному благополуччю людини, а з іншого — можливість переходу на новий етап розвитку. Несприятливий розвиток кризи може призвести до «застрягання» на будь-якому етапі (тоді ми можемо відчувати нудьгу, застій, пригнічення, порожнечу, розчарування) або до травмування особистості.

Під час кризового періоду людина відчуває фізичне та психологічне перевантаження. Ситуація невизначеності ставить перед ним серйозне випробування і суттєво впливає на його життя, впливаючи на всі рівні: біологічний, когнітивний, емоційний, соціально-поведінковий. І. Г. Малкін-Пих стверджує, що під час криз відбуваються зміни в чотирьох аспектах: «внутрішнє відчуття себе у світі; почуття безпеки; сприйняття часу (у кризовій ситуації час або «зупиняється», або виникає його гострий дефіцит); Фізичний стан – зниження всіх функцій і збільшення тривожності.»

У ситуації невизначеності зникає відчуття стабільності, змінюється існуюча картина світу, порушується звичайний хід подій, втрачається впевненість у майбутньому. Криза вимагає від нас пристосовуватися до зміненої реальності і створювати нові моделі поведінки, оскільки звичайні методи дії не призводять до бажаного результату.

Час кризи руйнує звичний стабільний світ людини. Іноді доводиться переглядати власні дії та збирати фрагменти минулих помилок, щоб знайти шлях до відродження зруйнованого Всесвіту. У невизначеній ситуації, перебуваючи в складних і болючих переживаннях, людина може зіткнутися зі страхом неіснування та відчаю. Криза вимагає від нас мужності, щоб, всупереч усім її ваги, протистояти тривожності, страху, впадати у відчай і робити свідомий вибір на користь буття, «діяти всупереч» (П. Тілліх «мужність»). В цьому випадку можна поступово відновлювати свою цілісність і адаптуватися до нових умов життя. Подолаючи кризи, особистість росте, росте, збагачується новим досвідом і створює у своїй біографії новий розділ.

Види криз

Психологічні кризи – це довгострокові стани. Для успішного виходу потрібен час, тому кризи не проходять швидко. Вони тривають місяцями, а іноді роками. Короткострокові епізоди називаються критичними ситуаціями. Кризи різноманітні, як і саме людське життя. У психологічній літературі є 5 основних типів:

Вікова кризаЦе перехід до наступної вікової стадії. Вона належить до нормативної кризи розвитку і протікає в певному віці, коли з’являються нові особистісні утворення. Наприклад, у підлітковому віці людина має такі важливі риси, як відчуття власної дорослості, самосвідомість, рефлексія, самовизначення та інші. Ці новоутворення є новими умовами життя особистості, які потребують від нього адаптації.
Existential crisisЦе перехід до нового етапу індивідуації. Індивід переживає втрату сенсу існування, втрату значних цінностей і цілей. Цей стан є не лише психологічним викликом, а й філософським роздумом про смерть, свободу, вибір і відповідальність. Під час екзистенційної кризи переглядається система психологічних координат, які дозволяють людині стабілізувати уявлення про себе і про навколишній світ.
Кризи обставин– Це ситуації, коли оточення висуває надмірні вимоги до людини, які загрожують її психічному чи фізичному благополуччю. або становлять загрозу виживанню. Ці кризи пов’язані з різноманітними втратами (втрата близької людини, розлучення, звільнення з роботи, тяжка хвороба, переїзд в інше місто чи країну тощо), природні катаклізми, техногенні нещасні випадки, різні види насильства, війни. Вони можуть мати серйозні наслідки для психічного та фізичного здоров’я, що вимагає особливої уваги та підтримки, щоб їх подолати.
Системні кризи– Це періоди суттєвих змін, напруженості та нестабільності в житті системи. Вони проявляються в сімейній системі, соціальних структурах, громадах, організаціях. У контексті сім’ї такі кризи можуть створювати труднощі, які впливають на її структуру, функціонування та відносини. Наприклад, криза першого року сімейного життя, криза першої дитини, криза одноманітності, вплив порожнього гнізда.
Багаторазова кризаце ситуація, коли людина стикається з кількома кризамиодночасно. Такий контекст серйозно ускладнює процес адаптації і зменшує можливість самостійного і конструктивного вирішення проблеми. Наприклад, під час війни у власній країні жінка може зіткнутися з втратою батька/дружини/родичої/подруги, тоді як їй доводиться іммігрувати в іншу країну з дитиною, щоб забезпечити її безпеку. У цьому випадку жінці потрібно боротися з чотирма важкими кризами одночасно. Це вимагає різних стратегій адаптації за відсутності такого досвіду і створює нестерпні проблеми як фізично, так і емоційно.

Етапи живих криз

Криза – це динамічний процес, який проходить кілька етапів. Можна виділити в особистості наступні етапи розвитку кризового стану (лекція «Криза і травма» 2014-2015 рр., А.Моховов, А.Повереннов):

стадія шоку та дезорієнтації. На цьому етапі людина відчуває шок від ситуації, в якій вона стикається з неможливістю реалізувати внутрішні потреби свого життя (довідки, опори, цінності тощо). Людина часто відчуває втрату, безпорадність і дезорієнтацію. Йому важко зрозуміти повну картину того, що відбувається, і прийняти зміни, які відбулися. Тут запускаються такі захисні механізми, як репресії та заперечення, які допомагають психіці поступово звикнути до того, що сталося. Людина прагне не думати про те, що відбувається, відкидати, ігнорувати складну реальність, або відмовляється розпізнавати подію, яку вона вважає загрозливою або болючою.
стадія гніву та імпотенції. На цьому етапі людина починає усвідомлювати свою нову позицію і вживає активних заходів для її зміни. Ця фаза часто супроводжується відчуттям несправедливості того, що відбувається, гнівом і імпотенцією. І характеризується циклічністю, коли напади дратівливості і гніву змінюються періодами апатії і імпотенції, а потім знову відбуваються напади ворожості.
стадія страждання. На цьому етапі проводиться основна робота – живий душевний біль. Це супроводжується труднощами в концентрації і втраті енергії. Біль має подвійний характер: з одного боку, він сигналізує про межу нетерпимості, а з іншого боку, про втрату цінності досвіду. Душа болить про те, що є цінним для людини. Це величезна внутрішня робота з обробки того, що сталося. Його головне завдання не відкинути, не забути, а зберегти,Відтворити вартість. Біль є сигналом до відновлення цінності в психіці, і це її ресурс. Біль життя призводить до зменшення.
етап інтеграції або реінтеграції.На цьому етапі людина засвоює нові знання та досвід кризи, звільняється від неї і інтегрує її у своє життя як факт особистої історії. Кризова подія стає частиною його біографії. Інтегруючи переживання кризи і відновлюючи внутрішню рівновагу, індивід починає новий виток свого життя.

Слід зазначити, що в реальному житті етапи кризового життя не відбуваються в строгому порядку один за одним, хоча їх послідовність є типовою. Цей процес не є лінійним, оскільки подолання кризи – це індивідуальний процес. Етапи можуть перекривати один одного, співіснувати в різних комбінаціях або «поверхневі» несподівано, коли людині здається, що вона вже повністю впоралася з кризою.

Коли криза переростає в травму

Позитивний вихід із кризи передбачає відродження або відродження «перерваного» життя, відновлення цілісності особистості, її трансформацію і дорослішання. При дисфункціональному кризовому розвитку, а саме в результаті її переривання на будь-якій стадії, людина може бути травмована. Найчастіше такий зрив відбувається на перших двох стадіях кризи, коли людина не може пристосуватися до ситуації і її емоційно подолати: стадію шоку або стадію гніву і імпотенції. Наслідки травми проявляються в розпаді організму. Особистість втрачає свою єдність і цілісність, що призводить до різноманітних симптомів і поведінкових реакцій: психосоматичних проявів, залежності, саморуйнівної, жертви, фанатичної поведінки і т. д. У той час як криза призводить до одужання цілісності людини, травма є зворотним процесом. Це призводить до фрагментації досвіду, коли нестерпний стан відокремлюється від усвідомлення і ізольований у психіці. Розщеплення тут виконує основну функцію – захищає психіку від повного руйнування, відокремлюючи лише частину досвіду. У цьому випадку людині легше пережити травматичні події – він «справляється» і живе так, як «всім», стикаючись з негативними наслідками. У бажанні зцілити травма впливає на людину таким чином, що вона несвідомо опиняється в ситуаціях, подібних до минулих травматичних подій.

Є кілька ознак того, що важливо звернути увагу, щоб зрозуміти, що з психікою важко впоратися і людині потрібна допомога:

зміни поведінки. Різкі зміни в поведінці можуть свідчити про проблемну ситуацію. Наприклад, людина починає уникати спілкування або проявляє незвичайну активність, не втомлюючись, змінює звички в їжі (переїдання або відмова від їжі), доглядає за собою менш ретельно або проявляє агресивність.
Емоційні зміни. Сильні емоційні реакції на повсякденні події, постійне відчуття тривоги і страху, зміна нападів ворожості з періодами зневіри, нетерпимості до почуттів жаху, безсилля, самотності – все це призводить до емоційного виснаження.
Фізичні симптоми. Деякі психічні проблеми виникають через фізичні симптоми, такі як безсоння, головні болі, проблеми з травленням, біль у грудях тощо. Якщо виключити медичні причини, це може свідчити про психологічний дисбаланс.
Соціальна ізоляція. Складні стосунки з родичами та друзями, відсутність зовнішньої підтримки або неможливість звернення за допомогою можуть ускладнити подолання кризового періоду.
Труднощі у виконанні звичайних завдань. Якщо людина відчуває труднощі під час виконання повсякденних завдань, які раніше були для неї знайомі і легкі для неї, це може свідчити про дефіцит внутрішніх ресурсів і необхідність зовнішньої підтримки.
Втрата сенсу життя, часті думки про смерть або самоушкодження. Постійні думки про смерть, бажання завдати собі шкоди або спроби самоушкодження вимагають негайного втручання і підтримки.

Якщо ви відчуваєте, що перебуваєте в скрутному становищі, відчуваєте фізичну і емоційну недугу, і не бачите необхідної підтримки, не соромтеся звертатися за допомогою до фахівців. Важливо пам’ятати, що це не ознака слабкості, а прояв турботи про себе.

Що допомагає людині пережити кризу?

У тривалій ситуації невизначеності та страждання тіло виснажується на фізичному, когнітивному та емоційному рівнях. Тому важливо знайти внутрішні та зовнішні опори для успішного виходу з кризи. Нижче наведено деякі аспекти стійкості, які можуть допомогти подолати важкий період:

фізичні практики. Догляд за організмом, включаючи якісний сон, здорове харчування, невеликі фізичні вправи, масаж, сприяє зменшенню стресу в організмі. Прогулянки на свіжому повітрі та релакс також важливі для підтримки фізичного та психологічного благополуччя.

Когнітивна переоцінка та стратегії:Прийняття реальності, пошук важливої інформації, читання, гумор, планування на короткий час, антикризовий план, мінімізація новин.

Під час кризового періоду деякі люди знаходять допомогу в отриманні інформації про те, що сталося, щоб осягнути та поглибити своє розуміння ситуації. Поведінка дослідження сприяє зниженню суб’єктивної невизначеності, звільнення від стереотипів і реалізації нових можливостей. Якщо інформації недостатньо, уява може почати заповнювати цю прогалину, створюючи похмурі та нерозумні уявлення про те, що відбувається.

Планування дня або тижня допоможе відновити відчуття стабільності і відновити відчуття контролю. При цьому важливо ставитися до завдань як до очікувань, а не до жорстких термінів (це буде добре, якщо я це зроблю). У разі частого відхилення від плану можна змінити тактику. Свідоме спостереження за своїм природним енергетичним ритмом протягом дня (підвищення енергії і падіння енергії) і адаптація графіка дня до своїх фізіологічних можливостей і потреб сприяють внутрішньому балансу.

Гумор, як інтелектуальні здібності, є одним із здорових психологічних засобів. Це допомагає знизити рівень емоційного стресу, в тому числі, сміючись над загрозливим і лякаючим. Крім того, сміх сприяє стабільності та терпимості до невизначеності. Він також служить хорошим комунікативним інструментом, який створює сприятливий простір для діалогу.

емоційні навички. Щоб зменшити тяжкість кризового періоду, важливо дотримуватися емоційної саморегуляції. Це означає не придушувати свої емоції, а свідомо розпізнавати їх (що я відчуваю? Що мені потрібно, щоб почувати себе краще?) і знайти прийнятні та екологічно чисті способи їх вираження (слова, сльози, сміх, фізична активність). Сама по собі підтвердження своїх складних почуттів вже може стати для людини моментом підтримки. Слід зазначити, що ігнорування власних емоцій може призвести до зростання емоційного стресу і ускладнити подолання кризи. Тому важливо знайти здорові способи боротьби з почуттями, які відповідають вашим потребам та індивідуальним особливостям.

Наприклад, запис ваших переживань, відчуттів і думок допомагає знизити рівень тривоги. Це допомагає розібратися у складних моментах, замовити неспокійні роздуми, відокремити фантазії від реальності. Перечитування записів дозволяє побачити картину світу більш об’єктивно і без упередженості.

При вираженому емоційному виснаженні можна зняти психічне напруження, застосувавши «метод відключення»: перечитати книгу, яка надихає, слухати музику, дивитися фільм тощо

Крім того, методи саморегуляції включають дихальні практики, медитацію, йогу, вправи уважності, розслаблення м’язів.

і важливо пам’ятати oСпівчуття і м’якістьдо себе. Той факт, що це неприємно і важко, не можна заперечувати.

соціальні навички. Незважаючи на бажання відійти від світу і просто пережити важкий період наодинці, важливо пам’ятати, що однією з ключових опор будуть люди, яким можна довіряти і поділитися своїм досвідом. Це можуть бути родичі, друзі або психологи/психотерапевти. Важливим джерелом підтримки може стати спілкування з тими, хто пройшов через такі труднощі. Час кризи часто супроводжується сильними емоціями, які можуть налякати своєю інтенсивністю. Розмова про свої емоції дозволяє людям зменшити напругу, відчути емоційний зв’язок з іншою людиною і знайти підтримку. Окрім розмови, полегшення можна знайти, просто перебуваючи поруч із коханою людиною або роблячи спільні справи.

творча діяльність. Творчість є потужним засобом подолання психологічної кризи. Творчість допомагає висловити і обробити свої почуття. Це може бути малювання, музика, письмо, спів, моделювання, флористизм, садівництво, кулінарія тощо. Створення, ми поглиблюємо наше розуміння себе та навколишнього світу, виражаємо свою індивідуальність, знаходимо нестандартні рішення. Водночас сприйняття музики, живопису чи інших художніх творів є тим же творчим актом, що й їх створення. Творіннями страждають їхні творці. «Отримання твору мистецтва — скажімо, квінтет Моцарта — ми стаємо його співтворцями» (Р. може «відповідувати творити»).

духовні ресурси. Під словом «духовність» я маю на увазі тут своєрідний внутрішній компас, який вказує на наші справжні цінності та потреби, внутрішню етику. Допомагає пізнати себе та навколишній світ, знайти своє покликання та чіткіше побачити життєві цілі. Відповіді на запитання: «Що для мене важливо? Які значення я маю? Які у мене принципи? – можуть сприяти виявленню власних орієнтирів і відчувати внутрішню підтримку в період нестабільності. Знати свої цінності – це знати точку у вашій системі координат. І тоді в будь-який момент можна перевірити, де я зараз, наскільки міцно стоїть мій «дім». Духовність – це те, що робить нас людьми. Його можна знайти через зв’язок із собою, іншими людьми, природою, мистецтвом, філософією. У кожного свій шлях до духовності, це вимагає часу, терпіння і чесності з собою.

У чому сенс кризи?

Як я писав вище, криза – це неможливість реалізувати внутрішні потреби мого життя (посилання, опори, цінності тощо). Ця неможливість може бути виражена станами безглуздості, відчаю, безнадійності, нереальності, неминучості тощо У ситуації неможливості (безглуздості) перед людиною стоїть завданняПошук сенсу. Це завдання вимагає свідомого вибору, зусиль і особливої внутрішньої роботи, щоб знайти джерела сенсу, «розвинути» їх, трансформувати їх мотиви. І тоді «не мотиви панують над людиною, а сам стає господарем, до того ж він творець своїх мотивів» (Ф. Є. Василюк «Психологія досвіду»). Криза спонукає нас переосмислити минуле і налаштувати наш внутрішній компас. усвідомити, до чого прагнула людина і чого їй дійсно вдалося досягти; розкрити ті потреби, які могли бути забуті, відхилені або втрачені.

значенняКриза – це шлях подолання – в нійРезиденція –З метою відновлення можливості реалізації внутрішніх життєвих потреб (Життєві ствердження) і купитизмістовністьжиття. Суть полягає в тому, що, як зазначив В. А. Ананьєв, «сама подія не має значення, але вона має значення методу обробки (експерименту), подолання та його впливу на подальше життя людини». Для кризи важливо «відчути, можливо, навіть інтуїтивно», усвідомлення певної граничної точки. Це можливо лише завдяки його живому. Досвід (живий) — це свідома або несвідома діяльність: пізнавальна, емоційна, поведінкова. Це пошук вирішення проблемної ситуації за відсутності готової відповіді. Під час кризового періоду ми відчуваємо психічний хаос із переважаючими негативними почуттями. Криза ставить перед нами ті аспекти людського існування, які ми зазвичай вважаємо за краще ігнорувати або уникати: кінцівки, смертність, мінливість і неконтрольованість. Сила. Але криза має початок і є висновок. Як і коли це закінчиться, може залежати від нашого свідомого вибору. Ніхто не може зробити цей вибір за людину і здійснити її «кризову роботу». Однак у кризові моменти можна звернутися за допомогою до спеціаліста. Він може пом’якшити та прискорити враження, створюючи безпечні умови та сприяючи його екологічно чистому потоку.

Таким чином, досвід – це подолання якогось «розриву» життя, це відновна робота. Результатом досвіду завжди є щось внутрішнє та індивідуальне – душевний спокій, змістовність, спокій, нова ціннісність, нові знання про себе тощо

Т. М. Титаренко відображає ідею, як ситуація невизначеності може вплинути на людину: «Криза дає слово самому буття, як сказав би М. Хайдеггер. Це болісний спалах реальності, що забезпечує нове саморозуміння, нове бачення себе в країнах, що розвиваються. Це яскрава декорація для створення іншої версії життя» («Кризовий процес»).

Якщо ви зараз перебуваєте в більш-менш стабільному стані, згадайте кризи успішного результату.

Як на вас вплинув досвід подолання важкого періоду?
Як ви відчули себе?
Що допомогло вам продовжувати рухатися вперед? Що завадило?
Ким ти став?
Що сталося у вашому житті після подолання кризової ситуації?

Можливо, ці роздуми допоможуть вам усвідомити значення цієї кризи, її завдання. Крім того, рефлексія може допомогти виявити ваші приховані вольові, інтелектуальні, духовні та фізичні резерви. Кожна нова криза – це нова безстрокова ситуація, але ми можемо покладатися на минулий досвід подолання, щоб відновити внутрішню рівновагу перед обличчям іншої невідомої.