logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 05.01.2022
  • 01.01.1970
  • 3 хв
  • 66

УВАГА: ВИГОРАННЯ!!!

Вигорання
Вигорання
УВАГА: ВИГОРАННЯ!!! - ілюстрація

Спеціалісти, які тривалий час працюють з людьми рано чи пізно можуть відчути, що їм починає бракувати сил та енергії, зникають ресурси, натхнення та задоволення від колись такої улюбленої роботи, втома стає частим та впізнаваним супутником, вихідних вже не вистачає, щоб відновити свої сили. Такий стан психічного та фізичного виснаження від роботи в психології отримав назву вигорання. Вигорання є метафорою, яка описує стан або процес психічного виснаження працюючої людини через надмірне використання енергії, ресурсів та сил.

Вперше його помітив та описав у 1974 році американський лікар-психіатр Дж.Фройденбергер, який працював в клініці для реабілітації з групою волонтерів. Вже за рік роботи в цій клініці молоді ідеалістично налаштовані та високомотивовані волонтери почали скаржитися на різку втрату енергії, мотивації та включеності в роботу, а їх пацієнти відзначили зростання випадків грубого та різкого поводження з ними.

Найчастіше від вигорання потерпають спеціалісти, які працюють в тісному емоційно насиченому міжособистісному контакті з людьми: психологи, соціальні працівники, лікарі, викладачі та працівники поліції. Процес вигорання можуть пришвидшувати нереалістично високі очікування та грандіозні плани щодо роботи. 

Якщо крім цього Ви належите до так званих особистостей типу А, тобто Ви зверхвідповідальна людина, схильна до суперництва, напружено боретесь за успіх, Ви легко дратуєтесь, Вам постійно не вистачає часу, – то ризик «згоріти» на роботі значно зростає.

Як впізнати, що у Вас вигорання? 

У вигорання є 3 тривожних маячки:

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

  • Емоційне спустошення.

Ознаками емоційного спустошення є відчуття перенапруження та безсилля, емоції «приглушуються», відчувається нестача емоційних ресурсів, в критичних ситуаціях можливі емоційні зриви.

  • «Деперсоналізація»

Ця ознака вигорання легко впізнається за проявами негативного, бездушного та інколи навіть цинічного ставлення до клієнтів та колег. Спілкування з ними стає переважно формальним та бездушним, трапляється, що воно супроводжується почуттям роздратування, яке ось-ось вирветься назовні.

  • Знецінення себе як спеціаліста.

З’являється почуття розчарування в собі як професіоналі, знижується відчуття власної компетентності, з’являється незадоволення собою, своєю роботою, як наслідок – знижується професійна та особиста самооцінка, втрачається сенс роботи та бажання сильно вкладатися в неї особисто.

Жертвою вигорання може стати будь-хто. Його підступність та небезпека в тому, що на початку людина майже не усвідомлює, що з нею щось відбувається, а от колеги та клієнти вже помічають перші ознаки виснаження, байдужості та втрати інтересу.

Як убезпечити себе від вигорання? Ці кілька простих порад допоможуть Вам ефективно працювати, залишатися в ресурсному стані та насолоджуватися радостями життя:

  • Базова турбота про себе, зокрема про своє фізичне «Я». Як би це банально не звучало, але задоволення своїх базових фізіологічних потреб у випадку профілактики вигорання звучить дуже актуально. Потурбуйтесь про свій 7-8 годинний щоденний сон, вчасний прийом збалансованої їжі, пийте достатню кількість рідини.
  • Відпочинок. Не забувайте про відпочинок. Незважаючи на те, що для деяких карантинний час перетворився на суцільний «день сурка», не забувайте про те, що є вихідні. І на вихідних знайдіть можливість відпочити і не думати про роботу. Що для Вас є відпочинок: подивитися улюблений фільм під пледом, почитати книжку чи піти на прогулянку?
  • Плануйте свою роботу. Погляньте реалістично на свої можливості та ресурси та відповідно плануйте роботу.
  • Скидайте баласт. Не беріть на себе зобов’язання, які не здатні виконати, тобто будьте помірним «працеголіком».
  • Робота в радість. Подумайте над тим, що найбільше Вас радує та приносить задоволення? Знайдіть свій інтерес в різних гранях Вашої роботи та слідуйте йому
  • Не вимагайте від себе більшого. Один з кроків, який допомагає запобігти вигоранню – не виснажувати себе будь-якою діяльністю.

І пам’ятайте, що вигорання не є хворобою, а є негативним станом, який розвивається через значні перенавантаження на роботі. І цей стан не є вироком раз і назавжди Вам даним. Перегляньте свій звичайний робочий день та графік роботи, змініть пріоритети та подумайте, що Ви можете зробити, щоб робота почала приносити Вам задоволення і не стала на заваді отримувати радість життя.

Сподобалась стаття? 👉

Наталя Булатевич
icon Автор:

Наталя Булатевич,

психолог

Ціна: від 900 грн

Стаж: 20 років

Психологія – моя професія, улюблена робота, стиль життя. Вірю і знаю, що у кожної людини є ресурси та можливості до зростання, змін та подолання труднощів.

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Андрій
Андрій, 18 років • 11.10.2026 17:50
Дереалізація

Вітаю! Я хочу отримати пораду з приводу дереалізації. Перший приступ дереалізації почалися ще з дитинства , коли мені було 10 років. Як я пам'ятаю , відчув для себе вперше невідоме відчуття нібито я не з цієї планети. Але з невідомої мені причини чим доросліше я ставав , тим більше вона в мене проявлялась.

Рік тому назад я пережив панічну атаку через своє здоров'я , і з того моменту у мене відчуття , що нібито вона хронічна? Тоді в мене ще була депрессія, і дуже сильний страх смерті , але з часом я впорався з цим і думав , що дереалізація також піде. Але , на жаль , я досі відчуваю її , і насправді це заважає відчувати життя (до речі, з моменту панічної атаки , я перестав відчувати емоції так, як раніше).

І ось моє питання : як я можу сприяти тому, щоб впоратись з нею?

Я був у психолога , психотерапевта та психіатра. Психолог сказав, що мені краще звернутися до психотерапевта. На жаль, з психотерапевтом я не зміг цілком попрацювати , тому що у мене не дуже багато грошей(. Психіатр призначив ліки , але я не в змозі їх пити через те , що я боюся, що в мене змінитися особистість , наскільки би це не був дурний страх.

Я чув основне , що кажуть про неї , що її треба прийняти, але в мене це не виходить(.

Заздалегідь дякую!

233 6
Лев
Лев, 20 років • 06.10.2026 16:07
Чи підтримують психологи універсальні й категоричні заключення

Добрий день. Я іноді цікавлюся психологією як наукою й мене цікавить таке питання: чи можна казати такі слова як «це назавжди», «ніколи не зміниться» «це статично» в психології, зокрема в стосунках між людьми, їх сприйняття. Наприклад, «не мій смак», «не моя людина» або якщо спілкування стабільно викликає дискомфорт та напруження, якщо це все, наприклад, вже дійсно декілька років дуже стійко. Короче кажучи, в загальному про відчуття та специфічні почуття до конкретних людей — чи можна казати тут щось про назавжди? Бо, мені здається, що психологія як наука не повинна оперувати такими категоріями, адже все ж таки вона керується емпіричними доказами, які мають обмеження, а також критерій Поппера. Також, почуття і ці аспекти, котрі я назвав, являють собою динаміку, наскільки я знаю. З іншого боку, я також чув, що деякі психологи дійсно так кажуть, але навіщо? Чи дійсно вони знають щось, що є статичним в психіці й сприйнятті людини? Типу, можливо є певні закономірності, статичні дані, клінічна вибірка і т.д? Проте ж це все не є доказом назавжди, тим паче коли статистика, закономірності не можуть прямо розповсюджуватись на індивідуальні особливості людини, а клінічна вибірка, наче, має також обмеження (психолог може бачить тільки тих, у кого це змінилося/не змінилося протягом сенсу, а не впродовж всього життя). Чи це може бути способом направити клієнта на дію, тобто на прагматизм, а не онтологічний аспект? Буду щиро вдячний за відповідь

263 7
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту