Трохи про співзалежності

Співзалежність це одного разу обраний шаблон поведінки, бо інакше вижити не було можливості. Але у вас точно є шанс навчитися жити інакше.

●Співзалежність не дає права жодному з учасників бути собою. Ні самому співзалежному, ні членам родини.

Оскільки людина сприймає світ через проекцію, то і світ наділяє своїм внутрішнім станом, тим хаосом що знаходиться в середині.

Звідси і фрази "це все через тебе". Але реагуєш певним чином ти(співзалежний)...

Так складно взяти відповідальність за себе, свої реакціі і дії, бо я себе без іншого не уявляю. Бо я, напевне і не знаю який я без іншого... Це сумно.

Саме тому настрій людини і власна самооцінка так залежить від дій іншого поруч, бо немає внутрішньої впевненості, страх відвернення провокує бути таким "як треба".

●Коли в роботі співзалежний починає потроху знаходити себе, знаходить внутрішні ресурси, найчастіше що я чую, це вирішення робити все навпаки, впадання в полярність - то я все для тебе, а це всьо, плюшки скінчілись,  тепер буду тільки для себе, бо ти невдячна людина...

Життя співзалежного віддано контролювати життя іншого(партнера, дитини, батьків, тощо), давати те що не просять, і як наслідок дивуватися, ображатися що люди такі невдячні.

Та, нажаль, це омана що ми контролюємо інших, єдина людина яку ми можемо контролювати це тільки ми самі.

● Як допомогти собі спрямовувати енергію в співтворення, а не в "раллі Дакар" зі спричинення добра іншому? І при цьому залишатися чуйним до потреб іншої людини, до реальних потреб.

Тут приведу цитату з книги, завдяки якій з'явилася ця стаття (мову збережено в оригіналі перекладу).

"Отстранение – это не холодное, враждебное отчуждение; не покорное, полное отчаяния принятие всего, что жизнь и люди подкидывают вам под ноги; не механический марш по жизни, когда не замечаешь людей и проблем и не подвергаешься их влиянию; не блаженное неведение а-ля Поллианна[10]; не уклонение от нашей истинной ответственности перед собой и другими; не грубый разрыв отношений. Это и не избавление от всякой любви и тревоги, хотя иногда эти способы отстранения могут быть лучшим, что мы способны сделать в данный момент.

В идеале отстранение – это освобождение или отход от человека или проблемы с любовью. Мы интеллектуально, эмоционально, а иногда и физически отключаем себя от нездоровой (и часто болезненной) вовлеченности в жизнь другого человека, от проблем, которые мы не можем решить. Так определяют отстранение в раздаточных материалах в группах Ал-Анон.

Отстранение основано на установках, что каждый человек ответственен за себя, что мы не можем разрешить проблемы, которые должны разрешать не мы, и что беспокойство бесполезно. Мы усваиваем принцип – держать руки подальше от обязанностей других людей и заботиться вместо этого о собственных обязанностях.

...

ОТСРАНЕНИЕ НЕ ОЗНАЧАЕТ, ЧТО НАМ ВСЕ РАВНО. ЭТО ОЗНАЧАЕТ, ЧТО МЫ УЧИМСЯ ЛЮБИТЬ, ЗАБОТИТЬСЯ И БЫТЬ ВОВЛЕЧЕННЫМИ, НЕ СХОДЯ ПРИ ЭТОМ С УМА. Мы перестаем создавать весь этот хаос в своих мыслях и окружении. Когда мы не мечемся во власти тревожности и компульсии, мы становимся способными принимать взвешенные решения о том, как любить людей и как разрешать наши проблемы. Мы можем заботиться и любить такими способами, которые помогают другим и не вредят нам самим (5).

Плюсы отстранения огромны: безмятежность; глубокое чувство покоя; способность дарить и принимать любовь такими способами, которые придают нам сил и энергии; свобода находить реальные решения для наших проблем. Мы обретаем свободу жить своей собственной жизнью без избыточного чувства вины или ответственности за других (6). Иногда отстранение даже мотивирует и освобождает людей вокруг нас, позволяя им начать решать их собственные проблемы. Мы перестаем о них беспокоиться, они впрягаются в лямку и, наконец, начинают сами беспокоиться о себе. Какой великолепный план! Каждый из нас занимается своим делом."

》Тут наче треба написати якусь фразу, щоб підвести думку. Та я попрошу вас(хто прочитав) написати коментар, якщо відгукується пост і саме чим відгукується, чи знайома вам така ситуація може ваша поведінка схожа на співзалежну, а може хтось у вашому оточенні схожий на співзалежного.

●А я продовжу. Одного разу ви навчилися з якихось життєвих обставин так реагувати, так жити, так взаємодіяти з іншими, як і людина на яку ви спрямували свою енергію(доречі). Саме тому у вас точно є шанс "перепрошити" ці реакції. І так, це не просто, але з вашою невпинно наполегливістю точно можливо😉.

Ось, доречі і вона, фраза яка підвела підсумки посту😊