Готові до змін на краще?
Знайти психолога
Коротко про головне
Страх смерті близької людини це не поломка психіки, а загострення базової тривоги, яка є в усіх. Найчастіше він вмикається після складних подій: хвороби, війни, втрати, розриву стосунків. Іноді він набуває форми нав’язливих думок і ритуалів, які виснажують. Думка про смерть близького не означає, що ви цього хочете. Авторка пояснює механізм через проекцію, страх втратити наше Ми та несвідомий конфлікт. У повсякденності ми намагаємося не говорити про смерть, оскільки ця тема викликає багато дискомфорту. Або ми можемо говорити про це, але дуже відсторонено, жартувати з цього приводу, кидати виклик сміливими вчинками.
Для когось втіхою стає віра у безсмертне життя. Але є така закономірність: що далі ми відходимо від зустрічі зі своєю смертністю, то більше її боїмося.
Чому виникають нав’язливі думки про смерть близьких?
ⓘ
Базова тривога смерті є в кожного, а загострюють її конкретні події: хвороба, війна, втрата, ситуація безпорадності.
Тривога після складних подій
Базова тривога смерті притаманна всім людям. Вона перебуває в несвідомому, але може бути усвідомленою через деякі події:
- Тяжка хвороба
- Війна
- Ситуація безпорадності
- Вихід на пенсію
- Ювілей
- Розрив стосунків
- Втрата значущої людини або вихованця
- Смерть сусіда, колеги чи відомої людини
Після таких подій несвідома тривога смерті виривається назовні (у свідомість) і трансформується у конкретні страхи, або тривожні розлади.
Проекція власного страху смерті
Власний страх смерті може лише частково усвідомлюватись та проектуватися на інших людей («я своєї смерті не боюся, боюся, що інший помре біля мене»).
Така людина може страждати від нав’язливих думок та дій:
- Перевіряти, чи дихає спляча біля нього людина
- Боятися телефонних дзвінків («бо може хтось помер, і мені про це зараз скажуть)
- Або здійснювати безглузді ритуали, які, начебто ніякого відношення до смерті не мають: нав’язливо молитися, перевіряти чи вимкнений газ, чи зачинені двері, багаторазово мити руки і таке інше.
І людина може розуміти, що дії безглузді і вони її мучать, але нічого не може з собою вдіяти.
Страх втратити наше Ми
Людина може боятися смерті членів своєї сім’ї, і це особливо сильно проявляється у співзалежних стосунках. У таких відносинах немає окремих Я і Ти, а є Ми.
Я боюся смерті батьків, дружини, чоловіка, брата, сестри, бабусі, дідуся, тому що вони є умовою мого існування (як мені здається). У таких відносинах я не можу без тебе, а ти без мене.
І смерть рідної людини означає, що не буде Ми, залишаюся тільки Я. А я не маю свого Я, я не відчуваю його.
Я звик, що за мене ухвалюють рішення, що мої потреби, почуття, думки існують лише тоді, коли вони твої також. А коли Ти зникаєш, то зникаю і Я.
Несвідомий конфлікт
Але також у страху смерті близьких людей може бути закладено бажання. Це дуже непросто усвідомлювати, оскільки культурно не заведено бажати смерті іншій людині.
Але несвідомо я можу бажати смерті іншій людині, оскільки я маю дуже сильне бажання прожити своє життя. А якщо я не маю мого Я, то як я зможу прожити своє життя?
І тут у несвідомому виникає конфлікт між бажанням прожити своє життя, реалізувати себе, або залишитись у тих стосунках, де моє Я не враховується.
Але в таких відносинах я відчуваю смерть (у духовному розумінні). А ризикнути зажити своїм життям теж дуже непросто для мене, коли я звик до відносин (я боюся свого життя).
Чим нав’язливі думки відрізняються від звичайної тривоги
ⓘ
Тривога зазвичай прив’язана до ситуації і стихає разом із нею, а нав’язлива думка повертається сама, попри те що ви з нею не згодні.
Звичайне хвилювання за близьких має привід і межі: людина повернулася, і напруга спала. Нав’язлива думка поводиться інакше. Вона з’являється без приводу, здається чужою, і саме тому лякає. Що більше зусиль іде на те, щоб її прогнати, то частіше вона повертається.
Психологи, що працюють із цією темою
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
Другий орієнтир це ціна. Якщо навколо думки виростають перевірки й ритуали, які треба повторювати, щоб стало спокійніше, це вже не просто тривога. Полегшення після ритуалу коротке, а сам ритуал з часом займає дедалі більше місця.
Від редакції qui.help. Тут корисно знати одну цифру. Міжнародне дослідження Адама Радомського та колег 2014 року опитало 777 людей у 13 країнах на шести континентах і показало, що 93,6% учасників без жодного психіатричного діагнозу мали хоча б одну небажану нав’язливу думку, образ чи імпульс за попередні три місяці. Автори підсумовують, що проблемою є не самі думки, а те, як людина їх тлумачить і скільки сил витрачає на боротьбу з ними.
Тривога, яка минає сама
- має конкретний привід і стихає, коли ситуація прояснилася;
- ви можете переключитися на справи;
- не потребує повторюваних дій, щоб заспокоїтися;
- не змінює ваш звичний день.
Коли варто поговорити з фахівцем
- думка повертається без приводу тижнями;
- з’явилися перевірки й ритуали, які важко не робити;
- страждають сон, робота або спілкування;
- ви уникаєте новин, дзвінків або самих близьких.
Чи означають думки про смерть близького, що я цього хочу?
ⓘ
Ні. Зміст нав’язливої думки не є вашим бажанням, і сам факт її появи не говорить про ваше ставлення до людини.
Це питання лякає найбільше, тому його варто проговорити прямо. Психіка постійно генерує образи, зокрема неприємні й такі, що суперечать нашим цінностям. Думка не є вчинком і не є наміром. Навпаки, жах, який вона викликає, зазвичай свідчить про те, наскільки людина вам дорога.
Авторка нижче описує складніший шар, де в страху може бути прихована й власна потреба жити своє життя. Це не те саме, що бажати комусь смерті. Ідеться про конфлікт між прив’язаністю і потребою бути окремою людиною, а не про приховану ворожість.
Історія клієнтки qui.help
«З перших сесій відчула безпечний простір, де можна бути собою без страху осуду.»
Як можна зменшити рівень страху смерті?
ⓘ
Не боротьбою зі страхом, а поверненням до власного життя: до своїх цінностей, рішень і справ, які належать саме вам.
Єдине, що ми можемо зробити з фактом власної смертності – почати жити своїм життям, наслідувати свої життєві цінності.
Коли я протиставляю смерті цінність життя, то смерть нікуди не зникає, але я можу її приймати, спокійніше ставитись до того, що рано чи пізно все закінчиться. Я це сприймаю вже не як руйнування життя, бо як закономірність всього живого.
Я живий, тому рано чи пізно це закінчиться, але я ще маю час, щоб прожити максимально добре своє життя.
Боротися з думками про смерть близьких легше з психологом
ⓘ
У терапії розбирають не сам факт смертності, а те, що ви навколо нього вибудували: ритуали, уникання і злиття з близькою людиною.
Від редакції qui.help. Страх смерті давно перестав бути суто філософською темою. В огляді 2014 року в Clinical Psychology Review Ліза Айверак, Росс Мензіс і Рейчел Мензіс запропонували розглядати тривогу смерті як трансдіагностичний конструкт, тобто фоновий процес, який може підтримувати дуже різні стани: панічний розлад, іпохондрію, ОКР, фобії, ПТСР і депресію. Практичний висновок простий: якщо тривога роками повертається в новій формі, має сенс дивитися не лише на симптом, а й на те, що під ним. Із цим працює психолог при нав’язливих думках, а підібрати фахівця можна в каталозі qui.help.
Приклад із відгуків
«Спочатку був скептично налаштований до терапії, але вже через кілька зустрічей помітив, що почав значно спокійніше реагувати на багато речей.»
Якщо Вас турбує ця тема, Ви також можете звернутися до мене на індивідуальні консультації, щоб позбавитися страхів та тривоги, повернути спокій у своє життя.
Схожу думку розгортав і Віктор Франкл, засновник логотерапії: за його аргументом, минущість нашого існування сама по собі не робить життя безглуздим, а навпаки, створює відповідальність, бо все залежить від того, чи реалізуємо ми ті можливості, які є зараз.
FAQ
Так. Небажані думки, образи та імпульси є в переважної більшості людей без будь-якого діагнозу. Зміст такої думки не говорить про ваші бажання і не робить вас поганою людиною. Значення має радше те, скільки сили ви витрачаєте на боротьбу з нею. З тим, як розрізняти власні стани, допомагає психолог з регуляції емоцій.
Танатофобія це страх власної смерті, а тут тривога направлена на іншу людину. На практиці вони часто переплітаються: власний страх може бути незручним для усвідомлення і легше помічати себе в тривозі за інших. Розділити ці два шари зсередини складно, і це одна з причин звернутися до фахівця. Окрема сторінка є тут: психолог при страху смерті.
Увечері зникають справи, які вдень тримають увагу, і тривозі відкривається простір. Мовчання в трубці це невизначеність, а психіка заповнює невизначеність найгіршим сценарієм швидше, ніж нейтральним. Якщо в такі моменти додається серцебиття, задуха або відчуття втрати контролю, варто подивитися в бік теми панічних атак.
Діти зазвичай проходять через такі періоди, особливо після смерті когось знайомого або новин. Корисно відповідати правдиво і просто, без обіцянки «ніхто ніколи не помре», бо така обіцянка пізніше підриває довіру. Стійкий режим і передбачуваність дорослих тут працюють сильніше за умовляння. Якщо страх тримається місяцями й заважає спати або ходити до школи, допоможе сімейний психолог.
На короткій дистанції перевірка знімає напругу, але на довгій вона навчає психіку, що без перевірки було б небезпечно. Так ритуал поступово розростається. Це не означає, що треба різко відмовлятися від турботи про близьких, йдеться про частоту й про те, чи можете ви її не робити. Коли турбота починає керувати вашим днем, це тема для психолога при співзалежності.
Страх стосується того, чого ще не сталося, а горе це реакція на втрату, яка вже відбулася. Працюють вони по-різному, і підходи в терапії теж різні. Іноді одне переходить у друге: після втрати зростає тривога за тих, хто лишився. Якщо втрата вже сталася, доречніше йти через роботу з гореванням.
Так. Будь-яка подія, яка руйнує звичну опору, може вивести базову тривогу на поверхню. Розлука, переїзд, втрата роботи чи вимушена еміграція працюють як нагадування про те, що зв’язки кінчаються. Звідси один крок до тривоги за тих, хто поруч. Цю тему розбирають у роботі з розставаннями та втратами.
Дивіться на запити, з якими фахівець працює: тривога, нав’язливі думки, страх смерті, горевання. Першу зустріч корисно взяти як пробну й перевірити, чи можете ви говорити про смерть без відчуття, що вас поспішно заспокоюють. Покроково цей вибір ми розібрали в гайді про те, як обрати психолога.
