Стадії психосоціального розвитку

Про питання ідентичності, стадії психосоцеального розвитку з позиції аналітика Еріка Еріксона

Виклад “восьми стадій” психосоціального розвитку належить Еріку Хомбергеру Еріксону.

Ерік Еріксон народився 15 червня 1902 року у Франкфурті. «Спільна історія була в тому, що його мати і батько розійшлися до його народження, він був дитиною своєї матері від позашлюбного союзу. Його молода єврейська мати виховала Еріка одна, якийсь час раніше , чим одружитися з лікарем, доктором Теодором Хомбергером (дитячий лікар який лікував його в три роки)

Факт, що Хомбергер не був   біологічним батьком, цей факт багато років ховався від Еріка. 

Коли він, нарешті, дізнався правду, він залишився з почуттям помилки про те, хто він був на Насправді. Цей ранній досвід допоміг запалити його інтерес у формуванні особистості. Його інтерес в ідентичності був далі розвинений. подіях, які походили з ним у школі. У його школі-храмі інші діти дражнили «скандинавом», тому що він був високим, білявим, і блакитнооким.

У середній школі він був відхилений через його єврейське походження.

Ці ранні події допомогли підігріти його інтерес у формуванні ідентичності і продовжили впливати на його роботу протягом його життя.< /p>

Еріксон був першим хто систематично використовував термін ідентичність.

Еріксон вважався художником, молодий художник який хоче знайти себе, викладав живопис у школі, познайомився з Анною Фрейд, пройшов у неї особисті й аналіз, став спостерігати за дітьми з психоаналітичної точки зору.

Еріксон проводить різницю між поняттям "ідентичність" і "ідентифікація". "Ідентичність"- результат процесу уподобання. /p>

“Ідентифікація” це психологічний механізм, і як механізм має певні обмеження. Ніякі дитячі ідентифікації, що неспроможні вилитися в нормально функціонуючу особистість, завдання психотерапії – заміщення хворобливих і надмірних ідентифікацій іншими “бажанішими” на ранніх етапах розвитку діти ідентифікують себе з тими аспектами оточуючих людей, які справляють ними найбільше враження у реальності. Їхня ідентифікація з батьками зосереджена на певних переоцінених або болісно сприйманих частинах тіла, здібностях та зовнішніх атрибутах ролі. Ці аспекти для ідентифікації відповідають природі дитячої фантазії. Доля дитячих ідентифікацій залежить від того, наскільки задовільною є взаємодія з представниками сім'ї різних поколінь.

Формування ідентичності починається там, де ідентифікація стає непридатною.

На думку Е.Еріксона, однією з координат ідентичності є життєвий цикл, який складається з послідовних стадій розвитку. На кожній стадії життєвого циклу виникають специфічні для кожної стадії проблеми, з якими людина повинна впоратися. На шляху розвитку людина переживає кризи та знаходить їх вирішення. Під словом “криза”, треба розуміти період підвищеної вразливості.

Індивід розвиває передумови свого психічного зростання, розумового дозрівання та соціальної відповідальності протягом усього життя. Е. Еріксон дає систематичний виклад "восьми стадій людини" (психосоціальні стадії) і говорить про   кризах людської особистості на кожній стадії. 

Форми, у яких переживаються і долаються кризи в різних культурах різні.

Що мається на увазі під кризою?

що психосоціальний розвиток відбувається за допомогою критичних кроків - «критичних» у сенсі поворотних пунктів.

Поворотні пункти -  моменти  вибору між прогресією та регресією, інтеграцією та затримкою.

На кожній стадії розвитку, Еріксон говорить про соціальні модальності та їх основні конфлікти. При вирішенні конфлікту, його набуває нової якості, нового критерію накопиченої людської сили.

Роздільна здатність  криз, є завданням   ЕГО.

Еріксон використовує термін «почуття» (такі «почуття» пронизують нас від поверхні до самих глибин, наповнюють собою свідомість і несвідоме).

Почуття одночасно виступають у трьох вимірах

1. способами переживання досвіду 
2. способами поведінки,доступними спостереженню інших, 
3. і несвідомими внутрішніми станами, що виявляються за допомогою тестів та психоаналізу. 

Еріксон вважає, що раннє почуття ідентичності, породжується  зустріч немовля з матір'ю. Від цього досвіду першої зустрічі залежить те, що згодом виявиться у коханні, у здібності захоплюватися, може бути названо почуттям “благословенної присутності”, потреба в якому протягом усього життя залишається у кожної людини. І кожна наступна стадія має зв'язок із цією потребою, тому перша стадія така важлива.

Переважання базисної довіри над недовірою, так називається перша стадія, є перший крок у психосоціальній адаптації (далі буде).