Що таке вагінізм, і чому про нього важливо говорити?

Вагінізм — це мимовільне, несвідоме напруження м’язів тазового дна, зокрема навколо входу у вагіну, яке унеможливлює або значно ускладнює вагінальне проникнення під час сексу, гінекологічного огляду або навіть просто введення тампона.

Не дивно, що цей стан часто супроводжується болем, тривогою, почуттям сорому й емоційного віддалення навіть у люблячих стосунках.

За різними дослідженнями, до 6-7% жінок репродуктивного віку можуть мати симптоми вагінізму, але реальні цифри, ймовірно, вищі — саме через сором і замовчування.

Добра новина полягає в тому, що вагінізм успішно лікується.

І ви точно маєте право на близькість без болю!

Які симптоми та прояви вагінізму?

Важливо розпізнати симптоми, щоби не залишитися з цим досвідом наодинці:

• Мимовільне сильне напруження м’язів навколо входу у вагіну при спробі проникнення
• Спроби сексу або гінекологічного огляду викликають паніку, біль або неможливість «дозволити» собі контакт
• Відсутність проблем із бажанням, збудженням, але неможливість реалізувати сексуальну близькість
• Уникнення будь-якого проникнення через страх болю або провалу
• Сором, провина, думки на кшталт «зі мною щось не так», «я поламана», «я недостатньо жіночна».

Які причини вагінізму?

В основі часто лежить поєднання психоемоційних, тілесних і контекстуальних факторів:

• Травматичний перший сексуальний досвід або сексуальне насильство
• Гіперконтроль, тривожність, страх болю або втрати контролю
• Негативне ставлення до сексу в родині, релігійні чи культурні табу, що сформували глибоку внутрішню заборону
• Гінекологічні захворювання, хронічний біль у тазовій ділянці, післяпологові травми
• Відсутність сексуальної освіти й нормалізації того, що секс має бути безболісним.

Тіло може несвідомо «захищатися», створюючи спазм, навіть якщо свідомо ви хочете близькості.

Як говорити про це з партнером?

Для багатьох жінок це одна з найчутливіших тем. Але замовчування лише посилює ізоляцію. Говорити важливо — не з позиції провини, а з позиції відкритості та довіри.

Ви можете сказати: «Мені важлива наша близькість, і я дуже хочу, щоби ми були поряд. Але я помічаю, що моє тіло зараз не дозволяє мені бути у повному контакті. Це не тому, що я не довіряю тобі. Це тому, що мені потрібна підтримка й час, аби відновитися. Я працюю над цим і прошу тебе бути поряд зі мною в цьому процесі».

Чи лікується вагінізм?

Так. Вагінізм успішно лікується при комплексному підході. Це не «таблетка від болю», а поступова, багаторівнева робота з тілом, психікою й досвідом.

Залежно від ситуації, до процесу можуть долучатися:

• Психолог-сексолог/психотерапевт — для роботи з емоційними й психотравматичними чинниками, страхами, тілесною реактивністю, переосмислення сексуального сценарію, формування безпечного досвіду,
• Гінеколог, сексопатолог — для виключення органічних причин та медичного супроводу,
• Фізіотерапевт — для роботи зі спазмами, болем, контактністю,
• Партнер — як джерело підтримки, безпечного контакту й довіри.

Як може допомогти психотерапія з вагінізмом?

У психотерапевтичній роботі з вагінізмом ми:

• Досліджуємо внутрішні установки щодо сексу, тіла, стосунків,
• Працюємо з травматичними спогадами, якщо вони є,
• Формуємо навички заземлення, розслаблення, повернення контролю над тілом,
• Залучаємо техніки тілесної обізнаності, дихання, роботи з м’язовою реактивністю,
• Вивчаємо, як тілесна памʼять впливає на сексуальний контакт, і створюємо новий, позитивний досвід — у безпечному темпі.

Психотерапія не змушує тіло бути «іншим». Вона допомагає повернути тілу відчуття довіри. Вагінізм — це не вирок, а сигнал, що ваше тіло потребує дбайливої уваги, безпеки та часу.

Я Ганна Ситник – психологиня-сексологиня, консультантка та тренерка із сексуальної освіти. Мій підхід – мʼякий, неосудливий, на основі довіри та супроводження, із застосуванням науково підтверджених методів роботи.

Працюю індивідуально, онлайн та офлайн. Щиро запрошую до контакту та співпраці задля повернення задоволення від сексуального життя.