Готові до змін на краще?
Знайти психологаЧасто зустрічаю цю ідею на просторах інтернету та в особистому спілкуванні. Ніби є люди, які не можуть справитися зі своїми проблемами та йдуть до психотерапевта шукати крайніх. І знаходять у вигляді своїх родичів. Ну і далі по темі, що краще б щось робили зі своїм життям, а ніж шукали на кого перекласти відповідальність. І тут є доля істини, певне.
Але.
Але є велика різниця між тим, щоб перекласти на когось відповідальність за свої проблеми та тим, щоб знайти їх причину. В першому випадку це абсолютно тупикова ситуасьйон. Уявімо, що ті винні батьки дійсно погано піклувалися про дитину. Дитина виросла в 20-30+ річну людину, якій не вдається у роботу, відносини, самореалізацію. Вона йде до психотерапевта і розповідає, як її погано доглядали, не розуміли, не пояснювали. А далі, певне, психотерапевт повинен знайти відповідальних за це неподобство та відпустити “гріхи” клієнту. Окей, але що далі? Адже, за цією логікою, відповідальність за життя дорослої повнолітньої людини продовжує бути на батьках. В такому випадку, щоб якість життя клієнта покращилась, щоб відбулись якісь зміни – змінитися мають батьки. Або минуле, в якому це дитинство відбувалося. Чи можливо змінити минуле? Тут очевидно, думаю. Чи можливо змінити інших людей? Тут, насправді, також очевидно. Очевидно, що ні.
Але.
Хочете обговорити це з психологом?
Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.
Але так, психотерапевти, особливо аналітично орієнтовані, задають багато питань про дитинство. І велика частина терапії, зазвичай (проте далеко не завжди), полягає в реконструкції минулого досвіду. Ну бо важко зрозуміти те, що відбувається в дорослому житті, без розуміння того, що відбувалося тоді, давно. Там, в ранньому дитинстві, закладалися базові налаштування наших взаємовідносин, реакцій, нашого світогляду та сприйняття. І основою було саме найближче оточення. Тому так, причиною невдалих стосунків з партнерами можуть бути важкі стосунки з кимось із батьків, наприклад. І дуже важливо пригадати як то відбувалося, подумати які то викликає почуття, співставити з тим, що є зараз. Прожити знову в безпечних умовах і побачити, як цей досвід впливає на нинішні стосунки, на вибір близьких людей, на способи комунікації і так далі.
Але.
Але це не про вину. Не про перекладання відповідальності на інших.
Це більше про шлях до пізняння та розуміння себе.
Про створення себе.