logo

Усі категорії

icon
icon
  • qui.новини
  • Зрада
  • Психологічне насильство
  • Сенс життя
  • Агресія та злість
  • Кар’єра
  • Психологічні тести
  • Сімейні стосунки
  • Апатія та втома
  • Конфлікти на роботі
  • Психоонкологія
  • Сором і провина
  • Батьківство
  • Коучинг
  • Психосоматика
  • Співзалежність
  • Вагітність
  • ЛГБТК+
  • Психотерапія
  • Ставлення до грошей
  • Вигорання
  • Мотивація
  • Ревнощі
  • Стосунки
  • Війна
  • Нав'язливі думки
  • Розлади особистості
  • Страх смерті
  • Вікові кризи
  • Нейрорізноманіття
  • Розлуки й втрати
  • Страхи й фобії
  • Горювання
  • ОКР
  • Самовизначення
  • Стрес
  • Депресія
  • Панічні атаки
  • Самооцінка
  • Травма
  • Дитяча психологія
  • Підліткова психологія
  • Самопошкодження
  • Тривога
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Поведінкові залежності
  • Саморозвиток
  • Харчова поведінка
  • Домашнє насильство
  • Проблеми зі сном
  • Самотність
  • Хімічні залежності
  • Еміграція та адаптація
  • Прокрастинація
  • Сексуальне насильство
  • Емоції та почуття
  • Психічне здоровʼя
  • Сексуальність
Застосувати
icon

Категорії статей

icon
  • qui.новини
  • Агресія та злість
  • Апатія та втома
  • Батьківство
  • Вагітність
  • Вигорання
  • Війна
  • Вікові кризи
  • Горювання
  • Депресія
  • Дитяча психологія
  • Дитячо-батьківські стосунки
  • Домашнє насильство
  • Еміграція та адаптація
  • Емоції та почуття
  • Зрада
  • Кар’єра
  • Конфлікти на роботі
  • Коучинг
  • ЛГБТК+
  • Мотивація
  • Нав'язливі думки
  • Нейрорізноманіття
  • ОКР
  • Панічні атаки
  • Підліткова психологія
  • Поведінкові залежності
  • Проблеми зі сном
  • Прокрастинація
  • Психічне здоровʼя
  • Психологічне насильство
  • Психологічні тести
  • Психоонкологія
  • Психосоматика
  • Психотерапія
  • Ревнощі
  • Розлади особистості
  • Розлуки й втрати
  • Самовизначення
  • Самооцінка
  • Самопошкодження
  • Саморозвиток
  • Самотність
  • Сексуальне насильство
  • Сексуальність
  • Сенс життя
  • Сімейні стосунки
  • Сором і провина
  • Співзалежність
  • Ставлення до грошей
  • Стосунки
  • Страх смерті
  • Страхи й фобії
  • Стрес
  • Травма
  • Тривога
  • Харчова поведінка
  • Хімічні залежності
Застосувати
  • 26.05.2021
  • 01.01.1970
  • 2 хв
  • 49

Психотерапія як спосіб звинувати у всьому батьків

Дитячо-батьківські стосунки
Дитячо-батьківські стосунки
Психотерапія як спосіб звинувати у всьому батьків

Часто зустрічаю цю ідею на просторах інтернету та в особистому спілкуванні. Ніби є люди, які не можуть справитися зі своїми проблемами та йдуть до психотерапевта шукати крайніх. І знаходять у вигляді своїх родичів. Ну і далі по темі, що краще б щось робили зі своїм життям, а ніж шукали на кого перекласти відповідальність. І тут є доля істини, певне.

Але.

Але є велика різниця між тим, щоб перекласти на когось відповідальність за свої проблеми та тим, щоб знайти їх причину. В першому випадку це абсолютно тупикова ситуасьйон. Уявімо, що ті винні батьки дійсно погано піклувалися про дитину. Дитина виросла в 20-30+ річну людину, якій не вдається у роботу, відносини, самореалізацію. Вона йде до психотерапевта і розповідає, як її погано доглядали, не розуміли, не пояснювали. А далі, певне, психотерапевт повинен знайти відповідальних за це неподобство та відпустити “гріхи” клієнту. Окей, але що далі? Адже, за цією логікою, відповідальність за життя дорослої повнолітньої людини продовжує бути на батьках. В такому випадку, щоб якість життя клієнта покращилась, щоб відбулись якісь зміни – змінитися мають батьки. Або минуле, в якому це дитинство відбувалося. Чи можливо змінити минуле? Тут очевидно, думаю. Чи можливо змінити інших людей? Тут, насправді, також очевидно. Очевидно, що ні.

Але.

Хочете обговорити це з психологом?

Підбірка спеціалістів, що мають досвід роботи саме з вашою темою.

Але так, психотерапевти, особливо аналітично орієнтовані, задають багато питань про дитинство. І велика частина терапії, зазвичай (проте далеко не завжди), полягає в реконструкції минулого досвіду. Ну бо важко зрозуміти те, що відбувається в дорослому житті, без розуміння того, що відбувалося тоді, давно. Там, в ранньому дитинстві, закладалися базові налаштування наших взаємовідносин, реакцій, нашого світогляду та сприйняття. І основою було саме найближче оточення. Тому так, причиною невдалих стосунків з партнерами можуть бути важкі стосунки з кимось із батьків, наприклад. І дуже важливо пригадати як то відбувалося, подумати які то викликає почуття, співставити з тим, що є зараз. Прожити знову в безпечних умовах і побачити, як цей досвід впливає на нинішні стосунки, на вибір близьких людей, на способи комунікації і так далі.

Але.

Але це не про вину. Не про перекладання відповідальності на інших.

Це більше про шлях до пізняння та розуміння себе.

Про створення себе.

Сподобалась стаття? 👉

Катерина Ластівка
icon Автор:

Катерина Ластівка,

психолог

Ціна: від 2600 грн

Стаж: 4 роки

Я практикуючий психоаналітик, а також невролог та психіатр. Я вважаю, що терапія має бути безпечним місцем, де можна висловлювати будь-які ідеї та фантазії, навіть суспільно неприйнятні, без страху засудження. Тому для мене, як для аналітика, дуже важливо бути толерантною, чуйною та приймаючою та ст...

Більше про психолога

Читайте також

Запитання на форумі по темі
“”
Вікторія
Вікторія, 18 років 19.08.2026 15:54
Не умею общаться с людьми

Здравствуйте!Мне 16 лет и я совершенно не умею общаться с людьми.Если раньше эта проблема преследовала меня лишь в жизни(в Интернете со сверстниками я вполне комфортно общалась),то теперь трудности имеются и там.Не могу себе даже объяснить,с чем это связанно.Просто хочу что-то написать и всё.Сразу появляется учащённое сердцебиение,дрожат и потеют руки(прямо как сейчас,ахахах),а мысли только о самом худшем исходе.Долгое время мне казалось,что я этот внутренний кризис переборола.Я перешла на дистант после истерики в первый же школьный день и перестала на что-либо надеяться и какой-либо коммуникации старалась тщательно избегать(понимаю,что это плохо и проблему не решает),но недавно произошли некоторые вещи.Первая-я готовлюсь к НМТ и решили всех учащихся подобавлять в чаты.Выйти оттуда нельзя-пробовала.И вот вроде бы мне около плевать на то,что люди там коммуницируют,шутят,все такие замотивированные,яркие,целеустремлённые,а я...Ну,это тема для отдельного вопроса-если вкратце,то мама меня засунула в 11-й класс,хоть я сама всячески от этого отнекивалась,и профессию выбрала тоже за меня(не осуждаю,я амёба и идиотка,которую интересует примерно ничего).Так вот.Я даже радуюсь за них,что они нашли друг друга,общаются,а в глубине души тоже так хочется,но не можется.И вторая-мне надо будет прийти в школу на репетицию 1 звонка.Со мной хочется пойти мой друг.Теперь моё волнение увеличивается сразу в два раза:я боюсь своих одноклассников и я боюсь своего же бро.Бро,который видел меня во всех состояниях абсолютно!Который,даже если я ни слова не скажу и буду молчать как рыба,не обидится!!!Это иррациональная тревога,но да,блин,это ужасно пугает.Я не знаю,как с этим бороться и как победить свой страх людей или,хотя бы,снизить уровень стресса.Есть какие-то методы?Подскажите.

188 8
Арина
Арина, 18 років 15.08.2026 17:17
Почему так происходит и что делать?

Здравствуйте. Мне 16

Как перестать идеализировать мир, будто все должно быть легко? Мне не помогает просто сказать себе, что "будет трудно и это нормально", потому что я глубоко внутри верю и убеждена, что все должно быть легко. Реальность меня сильно разочаровывает и вызывает негативные эмоции. Я сталкиваюсь с быстрой утомляемостью, хотя почти ничем не занимаюсь. Постоянные глубокие вдохи чтобы себя успокоить, слабость если нет необходимости выполнять что-либо, внутренний протест, а потом защитная реакция в виде слез и раздражительности

Хочу свести к минимуму времяпровождение в телефоне, ведь он дает постоянные всплески дофамина, не требующие усилий. Но тоже, нужна сила воли. Понимаете, у меня такой тип личности, слабый в сфере воли и тп.

У меня из-за лени возможно и низкая самооценка родилась. Ведь мозг думает, за что себя уважать, если мы совсем никуда не двигаемся? Вообще ничего не любим делать. А это человеческая природа - развиваться. Да и в подростковом возрасте комплексы очень распространенное явление.

Искренне хочется получить осознание, что не все всегда легко дается... И научиться жить с этим. Надеюсь, пост прочитают те кто справляется с подобными проблемами и счастлив в жизни!

Спасибо!

157 3
Скай
Скай , 18 років 14.08.2026 20:44
Навязчивые мысли, подавленность, различные страхи

В последнее время мне особенно тяжко, потому что с наступлением ночи у меня усиливается тревога. Появляется страх того, что я могу сойти с ума, потерять контроль, сделать что-то плохое. Боюсь, что могу навредить своей семье. У меня часто появляются навязчивые мысли, образы. Чаще всего они делятся на такие категории: мысли сексуального характера, мысли о страхе отравиться (и всё что связано с проблемами жкт) и теперь добавились мысли о том, что я могу стать психом. Сразу скажу, что у меня нет ни малейшего желания делать что-то плохое. Своей семье я желаю только хорошего и на многое пойду, чтобы обеспечить их благополучие. Но эти мысли меня так пугают и я, вроде бы, понимаю, что это всё надуманные переживания, но вот избавиться от них я не могу. Если говорить про еду, то иногда это доходит до того, что я могу почти не есть, потому что не уверена в свежести еды. Я постоянно проверяю сроки годности, часто нюхаю и перепроверяю продукты. Я ем и стараюсь преодолевать этот страх, но осознаю, что без помощи мне немного тяжело.

Мне так одиноко, у меня нет друзей, которые могли бы выслушать меня. У меня хорошие родители, но я не могу сказать им обо всём этом, так как знаю, что скорее всего я не сдержусь и всё таки заплачу, подтвержу статус «психа» в семье. Если говорить об этом, то родители знают о моём подавленном состоянии. Но их реакция на это меня огорчает ещё больше. Мама периодически в шутку спрашивает меня не слышу ли я голоса, да и в целом это тема вызывает у неё некоторое раздражение. Боюсь, что меня не поймут и разочаруются во мне или морально отвергнут. По этой же причине у меня нет возможности обратиться к психологу. Да и я сама не понимаю это подростковые проблемы или что-то действительно серьёзное. Я боюсь радоваться, так как переживаю, что может случиться что-то плохое, контролирую каждое своё действие, думая о его правильности, нормальности и так далее.

Буду очень благодарна услышать ваше мнение. Спасибо!

224 6
-50% на першу сесію
Залиште свій імейл, і ми надішлемо промокод на вашу пошту