Говорячи про втрату... (історія Олени)

Втрати і розставання... буває дуже непросто навчиться сумувати, тому що це практично те саме, що навчитися любити

Смерть завжди залишається за межами знань про неї, але з одним із знань не заперечуєш - коли хтось із дорогих і близьких помирає, це завжди дуже болісно.

Кіану Рівза одного разу запитали : «Як ви думаєте, що відбувається після смерті?» і він відповів так: «Люди, які нас люблять, починають нудьгувати за нами», він отримав бурхливі оплески. Чому? Тому що це єдине, що ми знаємо про смерть на 100%.

Олена прийшла на прийом після смерті батька.  
Вона почала говорити про те, що є  старий вислів, що час лікує, але вона не впевнена, що час лікує ВСІ рани.  Олена втратила свого батька рік тому, він помер несподівано. Найпершою її реакцією, коли вона почула цю новину, було скам'янення і «дихання ніби зупинилося» і це не пройшло досі. Втрата близької і коханої людини буває настільки нестерпною, що деяким непросто подолати цей біль , її буває важко описати словами, іноді, щоб уникнути її, як у випадку з Оленою, людина перестає відчувати, перетворюється на «камінь». І тоді - спочатку через відчуття, переживання, а потім через слова - важливо запустити можливість горювати. Олена не могла собі уявити, яким буде тепер її життя, вона не плакала і навіть не дихала, бо  свідомо чи підсвідомо, воліла не журитися, оскільки вважала, що це легше, ніж зіткнутися з реальністю ситуації.

Психологи кажуть: горе має почати працювати. Що це означає? Існує п'ять основних етапів горіння: заперечення, агресія, торг, депресія, прийняття. Інколи люди застряють на якомусь із етапів.  Підсвідомо не дозволяючи собі змиритися зі своєю втратою, але це стає пасткою, оскільки втрачається можливість сформувати добру і світлу пам'ять про те, хто був дорогий. 

Олена одного разу сказала в ході нашої роботи: без вміння втрачати неможливо навчитися любити. Я з нею згодна.