Допомагаю людям почути себе.
У голосах всередині себе: голосах оточення, батьків та родичів, культуральних конструктів та стереотипів, у шумі ЕОМ та вантажівок на трасах.
Почути, що саме хочеться, кого і зрештою, що на обід з’їсти.
Тобто як чуєш, не без гумору.
Знайти свій шлях і відбутися.
Не так, як хоче хтось.
Бодай навіть мама!
Бути таким чи такою, як хочеться.
Знайти свій шлях, яким би непопулярним чи популярним він не був.
Розвивати ту іскру, яка є в серці і душі.
Чути своє Серце.
Танцювати свій танець.
Говорити своєю мовою.
Бути собою.
Собою досконалою/им у повноті людської недосконалості.
Помічаючи контекст і правила довкола, зважати на них чи міняти. Під себе.
Бачили людей довкола. Не міняти їх під себе, а обирати з множинності варіантів своїх.
Говорити язиком через рот.
Ну чи словами.
Текстами.
Рухами.
Жестами.
Очима.
Сміятися над смішним і спиняти глум, бо є кордони допустимого у всього.
І не винаходити новий велосипед і не відповідати очікуванням вчительки, мами чи бабці, тата, керівника чи когось іще. Навіть надокучливого когось в середині.
Знайти свій голос у багатоголоссі людського натовпу.