У психотерапію я прийшла повністю зруйнованою психічно, з величезною медичною картою історії хвороб та нездужань. З повною відсутністю сил і енергії, розпачом і нерозумінням того, що відбувається, і з практично повним обвалом сенсу життя ... На той момент тільки моя маленька дочка стимулювала мене шукати вихід із цього глухого кута. І мені довелося, маленькими кроками і чималими зусиллями, долати багато..у собі...у навколишній реальності...у всьому, що називається - Життя. Так, психотерапія це не чай з плюшками. І я зрозуміла що: Це-праця. Це – сльози. Це - опір тіла та душі. Це іноді відчай і нестерпні стани... Від цього теж хотілося втекти... Але, в результаті, як виявилося, результат того вартий! І, отримуючи "Себе Нову", а відповідно і якісно нове життя, вже від "Себе Колишньої" залишаються лише спогади. Життя починає грати іншими фарбами, все якісно змінюється, енергія наповнює зсередини. Я би назвала це – майже Нове Народження). І далі все цікавіше та привабливіше! І тепер вже психотерапія це – моя професія, моя робота й моє призначення в житті.