Протягом п’яти років я проходила психоаналітичну психотерапію. Цей шлях став для мене подорожжю до самої себе — глибокою, іноді болючою, але безцінною.
Я почала інакше бачити себе і свою життєву історію. Те, що раніше здавалося розірваними фрагментами, інтегрувалося в цілісну картину. Я більше не тікаю від минулого — я його розумію, приймаю і зрощую в собі.
Моє життя стало більш усвідомленим. Я навчилася бути присутньою в моменті, чути себе і свої потреби, обирати дії, а не лише реагувати на емоції. Там, де колись емоції керували мною, тепер є я — свідома, зібрана, відповідальна.
Я побачила, яку роль сама граю в побудові стосунків. Це дало мені силу. Відчуття свободи, яке приходить із розумінням себе, — неймовірне. Тепер я не просто живу — я творю своє життя.
І ще більше загорілась моя цікавість до внутрішнього світу людини, до тонкощів переживань. З’явилось щире бажання допомагати іншим у їхніх пошуках — бо знаю, як важливо мати поруч когось, хто бачить і чує.