🌿 Про мене

Вітаю! Мене звати Алла, я практикуюча психологиня.

Моя історія почалась несвідомо ще у підлітковому віці — мені часто казали, що я маю якості психолога, але тоді це здавалося далеким. Проте інтерес до людей, глибинних тем і прагнення зрозуміти, як працює психіка — завжди були зі мною.

Я пробувала себе в різних сферах, та саме в роботі психолога-консультанта відчула справжнє “вау” — глибоку симпатію, сенс і внутрішній спокій. Це відчуття залишається зі мною вже два роки — і я точно знаю, що йду своїм шляхом.

У своїй роботі я поєдную різні підходи: когнітивно-поведінкову терапію, емоційно-образну терапію, психосоматику, елементи психоаналізу, метафоричні карти, роботу з тілом, дихальні практики. Це допомагає підібрати найкращий спосіб підтримки для кожного.

Я м’яка, приймаюча, спокійна. Не тисну й не засуджую — я поруч, щоб слухати, чути, підтримувати і допомагати розгледіти себе справжнього.

Мені близькі теми прийняття себе, тривожності, особистих меж, стосунків, психосоматики, дитячих переживань, які впливають на доросле життя, а також сімейних сценаріїв, що формують наш вибір і досвід.

Я прийшла в терапію, коли було дуже тривожно і страшно — як людина, яка щойно закінчила університет і намагалась пізнати новий, зовсім інший світ.

Мене хвилювало, що я часто знецінюю себе, не чую своїх потреб, постійно кудись поспішаю, тримаюсь за все підряд, бо всередині жила тривога.

Минуле було занадто гучним — воно боліло, не давало спокою. Але з часом у терапії я змогла подивитися туди без страху. Сказати собі: так, у мене було непросте дитинство. Так, я намагалась вижити, бути щасливою по-своєму, як могла. Але зараз я обираю інше. Обираю жити по-новому — з ніжністю до себе.

Зміни почались із простого: я почала говорити про свої потреби, робити вибір, від якого стає спокійніше, а не "як треба". Навчилась не хапатись за все підряд. Замість цього — більше запитувати себе: "А чого я зараз насправді хочу?" і дозволяти собі це.

Терапія навчила мене бути з собою поруч — навіть коли страшно. Давати собі дозвіл на життя, на почуття, на помилки. Бути доброю до себе.

Я вдячна собі, що наважилась на цей шлях. І вдячна своєму психологу — за підтримку, безпечний простір і за те, що вона була поруч, коли мені це так було потрібно.

Якби я могла звернутись до себе тієї, з ким усе починалось рік тому, я б сказала:

"Це буде непросто. Але з тією швидкістю, яка тобі підходить, ти навчишся жити з собою. Розуміти себе. І справлятись із життям уже не через біль, а через підтримку."

В житті все буде не так, я ти хочеш, а так, як має бути!