Аліна Па...

Стаж 6 років із запитами: Стосунки, Травма, Тривога, Сором і провина

Одеса Київський район, вулиця Левітана, 105Д

У психотерапію я прийшла з кризи, а точніше - з багатьох криз одразу.
Тріщало все, що я називала своїм життям: сімейні стосунки, яким було понад 20 років, колись улюблена робота, розуміння себе. Моє «хто я» і «де я» сипалося, як пісок крізь пальці.
Я була розгубленою та не розуміла, куди я йду. Жити було страшно, як жити було незрозуміло. Не жити - було ще страшніше.

Я не вміла довіряти.
Не вміла бачити поруч людей. І тим більше - спиратися на них.
Мені здавалося, що маю справлятися сама. Тривога накривала, як хвиля.

І саме тут почалось щось нове.
Спершу, я навчилась бути поруч із кимось, хто не рятує й не тисне.
Потім, відчула, як це: покластися, не провалитися, не втратити себе.
Світ став не таким ворожим, а я не такою самотньою.
З’явилася можливість розгледіти нові шляхи свого життя і себе.

Моя психотерапевтка не вирішила це за мене, але дала мені руку, простір і час, щоби я почула себе. Та я почала свій новий шлях.
Психотерапія не зробила мене іншою. Вона повернула мене до себе справжньої.
Тієї, яка завжди була - просто не мала змоги з'являтися.
Зараз я маю психотерапевтичну освіту, практику та досвід, зацікавленість у своїй професії.
Та маю цікаве життя поза роботою: я дружина, мати, акторка соціального театру та фотографиня.

Я психотерапевт. Я жінка. Я людина.
Порядок слів може змінюватися, але моє серце — єдине.
Мені 52, і я добре знаю, що таке змінюватися — під ударами травм, криз, втрат.
Я змінювалась. Мене змінювало. Іноді я ламалась. Іноді адаптувалась.
Навчилась інтегрувати досвід у свою ідентичність — і жити. Попри все.
З клієнтами я йду поруч. У вашому темпі. Вдумливо, обережно, з повагою до болю та до унікальної життєвої картини кожного.
Не даю обіцянок швидких рішень.
Я працюю зі складним, соромним, страшним.

Люблю ясність, щирість. Справжню зустріч. Усвідомлення реальності.
Працюю з рісними запитами, спеціалізуюсь на темах:
- травми, в тому числі дитинства
- стосунки
- кризи
- тривожні розлади, депресія, нав'язливі думки
- ідентичність, самость, пошук та укріплення свого Я
та інші
Співпрацюю з психіатрами, за потреби

- травми, в тому числі дитячі
- стосунки парні та інші, також складні геометричні фигури у стосунках
- розрив, розлучення, утрата
- тривожність
- кризи в т.ч криза середнього віку
- фобії
- нав'язливі думки
- ідентичність, самость, пошук та укріплення свого Я
- жіноча ідентичність - сенси, вік, тіло, Я
- втрата сенсу, емоційне вигорання
- депресія, внутрішня порожнеча
- сором, вина, самокритика
- відчуття застрягання, тупик
- складні переживання дитинства
- життя в умовах війни, хронічний стрес
- еміграція та адаптація, нова ідентичність
- сором'язливість, емоційна закритість
...
ЛГБТ+ френдли

Терапія проходить онлайн, зазвичай 1 раз на тиждень, тривалість сесії - 50 хвилин. Працюю індивідуально.
До першої зустрічі я надсилаю інформаційний лист із ключовими принципами роботи та важливими домовленостями.

Південноукраїнський національний педагогічний університет ім. К.Д. Ушинського
Сертифікований гештальт- терапевт Національної Асоціації Гештальт-Терапевтів України.
( Закінчила I та II ступінь підготовки гештальт-терапевтів НАГТУ)
Спеціалізації:
Спеціалізація "Клінічний підхід у гештальт терапії"
Спеціалізація "Робота з травмою"
Спеціалізація "Гештальт терапія та системний підхід у роботі з сім'єю"
Спеціалізація "Вікови кризи та етапи розвитку"
Курс "Терапія розладів, пов'язаних зі стресом та ПТСР"

Спеціалізація "Клінічний підхід у гештальт терапії"
Спеціалізація "Робота з травмою"
Спеціалізація "Гештальт терапія та системний підхід у роботі з сім'єю"
Спеціалізація "Вікови кризи та етапи розвитку"
Спецкурс «Психіатрія для психологів»
Курс "Терапія розладів, пов'язаних зі стресом та ПТСР"

Я - авторка свого життя.
І сценаріст, і режисер, і актор, і критик )

У мене багато захоплень, дрібних радощів, моментів занурення — але є два, що стали частиною мене, як серце і дихання.

Я акторка соціального театру. Це плейбек-театр, де актори не просто грають, вони слухають, чують і проживають історії глядачів тут і зараз. «Кожна історія має бути почутою» - наш девіз, і для мене це не просто слова. Це про довіру, вразливість, про можливість бути видимим і прийнятим. Ми працюємо з соціальними проєктами, і цей театр має силу терапії. Я в ньому понад сім років і щоразу виходжу на сцену як уперше з тремтінням.

А ще я пейзажна фотографка. Я ловила північне сяйво в тиші крижаного повітря, стояла над рожевими озерами, слухала шепіт пальм і мовчання вічної мерзлоти. А ще я обожнюю знімати тумани. У цій тиші — я знаходжу себе.
Це мої любимі хобі, які дають мені справжнісеньке задоволення та азарт.