Маленькими кроками в психотерапію
Психотерапевт не дає поради, вибір завжди є, відповідь всередені кожного, у кожного історія життя своя.
Психотерапевт не дає поради, психотерапевт -провідник у таємниці нашого підсвідомого та м’якого підходу до наших психологічних захистів. Психотерапевт допомогає знайти відповідь всередині себе, і у кожного ця відповідь буде своя, зі своім фіналом. Наша робота в тому, щоб допомогти людині краще впізнати себе і почати думати інакше, подивитись на проблеми, на себе, на своіх батьків, близьких - з іншого кута.
Також, психотерапевт допомогає в лікуванні прикордонно нервового-психічного розладу. Наприклад, порушення сну, панічні атаки, відчуття тривоги, неврози та фобії, також допомагає створювати умови для вирішення життєвих проблем і задач клієнтів у різних психічних станах. Стани можуть бути як легкими, так і важкими, тому можна одночасно спостерігатися у різних фахівців, у тому числі психіатра.
Про очікування порад від психотерапевта: перекладати відповідальність на інших- це полегшений вихід із ситуаціі, іноді це про відсутність відповідальності, небажання і страх стати дорослим для себе, для іншого. Варіантів багато, це може бути тому, що, в дитинстві ми чули, фрази, «коли виростеш і станеш дорослим, зрозумієш, яке важке життя», або в нас нема позитивного досвіду дорослого, тому що батьки багато працювали і ім було тяжко і ми дітьми, бачили, як важко бути дорослим, або нами опікувалися все життя батьки і тепер потрібен той, хто візьме на себе цю функцію…. В кожного із нас своя історія життя.
Психотерапія допомагає, оскільки більшість обмежень у вирішенні складних завдань сформовані в нашій психіці. Наприклад, за деяких розладів падає інтелект. Один із наслідків депресії — це когнітивні порушення: погіршується пам'ять, увага. Усе це впливає на здатність мислити. Всі ми носимо в собі непрожиті конфлікти, і коли вони загострюються, починаємо відчувати невиразне хвилювання, починаються проблеми зі сном, зростає напруга в відносинах з близькими, робочі проекти кудись "провалюються", настрою нема, тривога хростає і так по кругу.
Як швидко чекати на результат? Тут ніхто не відповість, у кожного з нас свій темп, свій ритм. Іноді досить зустрічатися півроку, іноді — раз на тиждень кілька років. Іноді де-кому стає страшно і людина відмовляється продовжувати психотерапію, або ще не готова до такого шляху. Щоб зрозуміти, скільки триватиме психотерапія, слід обговорити це з психотерапевтом. Але скільки б це не зайняло часу, психотерапія направлена на змінення життя на краще.
Психотерапевт не виписує ліки, ми працюємо розмовою, тими знаннями і тим досвідом, який в нас є. Фахівець ставить питання про минуле, сучасне, про переживання, почуття, емоції, стан, про проблеми, які турбують. При цьому якщо питання будуть некомфортними, необов'язково відповідати на них і Ви можете про це сказати.
Часто, дуже часто нам заважає звернутися за допомогою нав'язані установками з радянських часів, нашими бабусями або батьками, де нам кажуть: "що, з тобою не все в порядку? ", що "ти можеш впоратися сам, ти ж чоловік!", "ти ж сильна жінка, навіщо тобі ось ці фахівці ?", "ти що, псих?" , коли ми чуємо таки висловлювання, нам страшно себе відчути "хворою". Це популярни причини, чому люди відкладують звернення за допомогою до психотерапевта, тому що ніби-то відчувають себе не дуже здоровою людиною, або слобачкою, слобаком, ніби сам не впорався. Але це не так. Щоб визнати проблему та звернутися до психотерапевта потрібна сміливість.
Кожен із нас має право жити так, як як він хоче, і кожного ранку , кожного вечора, просинаючись або лягаючи спати, обираючи чай або каву, бути поряд з близькими або далеко від них, я маю вибір, як і інші люди, але чим обумовлений наш вибір, ось тут питаннячко: чи це те, як нас навчили, що ми бачили кожного дня в поведінці наших близьких, зчитали іх поведінку і тримаємо курс дуже схожий на те, що бачили в дитинстві, чи це вибір усвідомлений, і я хочу так, як Я хочу; чи ми робимо так, як від нас очікували, щоб відчувати себе гарною людиною, хорошим сином, слухняною дочкою, але ці відчуття не приносять мені задоволення, коли я живу ідеями, бажаннями інших, іх думками, іх "руками".
Відчувати різні почуття: боль, страх, відчай, злість-це нормально, це не робить нас якимось поганими, по-перш для себе, і я маю право жити так, як хочу. Я маю право жити, відчуваючи себе і своі бажання, прислухаючись до себе - але то є довгий шлях до себе.
- З повагою, Ілона