Стаж 2 лет
с запросами: Онкология, Домашнее насилие, Травма, Эмоции и чувства
Черновцы
Шевченківський район, проспект Незалежності, 131
Приглашение от
Администрация
Поначалу психотерапия вошла в мою жизнь не как профессия, а как потребность. В кризисный период жизни я впервые почувствовала, что такое пространство, где тебя не спасают, не учат, не критикуют. И это изменяет больше, чем кажется. Поддержка в кризисе не роскошь, это необходимость. Со временем я начала возвращать себе: — узнала, что не обязана быть сильной всегда — научилась слышать себя — не только понимать, но и чувствовать – отпустила ожидания и позволила себе быть живой, не идеальной, но настоящей. Терапия научила что, мягкость – это тоже сила, забота о себе – не эгоизм, а источник силы. Только увидев себя, можно по-настоящему видеть других.
Я не засуджую, а бачу причину. Не тисну, а м’яко шукаю шляхи. Мені важливо, щоб поруч зі мною людина не почувалася "недостатньо правильною" або "не такою". Безоціночне ставлення - один з важливих принципів роботи. У моїй практиці немає простору для тиску чи оцінок — лише увага, повага і щире бажання зрозуміти. М’якість дає клієнт-центрований підхід — робота, зосереджена на цінностях, потребах і внутрішніх опорах самої людини. А дбайливу структуру та поступовий рух забезпечує когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) — прозора, логічна і водночас гнучка. КПТ — це поєднання наукового підходу та гнучкості. Це можливість досліджувати думки, емоції та поведінку в безпечному середовищі. Вона дає людині розуміння що саме з нею відбувається і як з цим бути. Цей метод дозволяє побачити зміни вже впродовж обмеженої кількості зустрічей — за умови готовності клієнта бути чесним із собою та пробувати нове. Я йду поруч. З повагою до меж клієнта і вірою в його ресурси.
Працюю втратою та горем, онкопацієнтами дітьми, родичами онкопацієнтів, онкопацієнтами дорослими. Працюю з жінками, що пережили домашнє насилля. З батьками та родичами тяжкохворих дітей та дітей з паліативним статусом. Кризи, виснаження, тривога, втрата опори, страхи.
В моей практике нет правильных и неправильных чувств. Можно быть уставшей, растерянной, злющей, молчаливой — и это будет нормально. Я принимаю человека не за то, каков он, а просто потому, что он есть. Я не "веду за руку", а иду рядом. Не навязываю решений, а поддерживаю и побуждаю в поиске собственных. Для меня важно, чтобы каждый мой клиент чувствовал: с ним считаются, его голос – важен. Я работаю понятными подходами, откровенно объясняю, что будет происходить в процессе терапии и что мы делаем вместе. Это создает сохранность и доверие. Я не ускоряю процесс. Изменения требуют времени. Мне важно, чтобы в терапии было место и для пауз, и для тишины, и для слез. Я знаю, что такое держать себя, когда все рушится. И знаю, как важно иметь пространство, где не надо держаться — можно просто быть таким, как ты есть. Я верю в силу человека. Даже когда она сама в себя не верит возможно это минус ... И я верю, что каждый человек заслуживает поддержки, заботу и возможность жить с опорой на себя.
Луганський Національнй університет імені Тараса Шевченка – магістр психології UpPro School – Основи Когнітивно поведінкової терапії Український Інститут когнітивно поведінкової терапії – «КПТ модель консультування та супроводу при пережиття втрати» Батьківство без стресу. Розвиток виховного потенціалу батьків та осіб, які їх замінюють, у часи невизначеності» Тіло. Стабалізація. Ресурс.
Я являюсь действительным членом Украинской Психоонкологической Ассоциации. Unicef. Отцовство без стресса. Развитие воспитательного потенциала родителей и лиц, их заменяющих в часы неопределенности». Confidence. Тело. Стабилизация. Ресурс.
