У моїй практиці немає правильних і неправильних почуттів. Можна бути втомленою, розгубленою, злющою, мовчазною — і це буде нормально. Я приймаю людину не за те, яка вона, а просто тому, що вона є.
Я не "веду за руку", а йду поруч. Не нав’язую рішень, а підтримую та спонукаю в пошуку власних. Для мене важливо, щоб кожен мій клієнт відчував: з ним рахуються, його голос — важливий.
Я працюю зрозумілими підходами, відкрито пояснюю, що буде відбуватися у процесі терапії і що ми робимо разом. Це створює безпеку і довіру.
Я не пришвидшую процес. Зміни вимагають часу. Мені важливо, щоб у терапії було місце і для пауз, і для тиші, і для сліз.
Я знаю, що таке тримати себе, коли все валиться. І знаю, як важливо мати простір, де не треба триматися — можна просто бути, таким, як ти є.
Я вірю в силу людини. Навіть коли вона сама в себе не вірить можливо це є мінус… І я вірю, що кожна людина заслуговує на підтримку, турботу і можливість жити з опорою на себе.