Зміна уявлень про психічне здоров'я та патологію, критеріїв норми та ставлення до хвороби

Розвиток уявлень про психічну норму

Багато авторів говорять про те, що поняття про психічну норму не може бути однозначним. Вона багатогранна, обумовлена культуральними, соціальними, релігійними та філософськими поглядами конкретного суспільства. Наведемо кілька прикладів –

У деяких так званих «примітивних» народів галюцинації не вважаються хворобою і чимось не здоровим. І галюцинації, і магічне мислення не заважають адаптації та нормальному соціальному життю. Навіть навпаки, спілкуватися з духами, чути голоси предків може бути дуже корисним досвідом. Якщо з боку суспільства немає жодного засудження та стигматизації цих процесів. Для багатьох культур характерні розмиті межі між сном і дійсністю, уявним і реальним. Для нашого ж сучасного західного суспільства — це ознака явної дезадаптації та психічного розладу. Другий приклад – африканські племена мурсі, які вставляють величезні губні пластини. Є припущення, що таким чином спотворюючи себе, жінки оберігали себе від попадання в рабство. Проте рабство давно не існує, а традиція лишилася. Згодом ці пластини стали показниками краси та високого соціального статусу. Чоловікам стали подобатися ці жіночі «принади». Це хороший приклад, як стрімко змінюються уявлення суспільства про норму і красу. Те ж стосується і теми насильства. Ще 100 років тому бити дітей різками у школі була звичайна практика. Цінність дитини була відмінною від сьогоднішньої, дитяче життя не цінувалося так, як сьогодні. Дітей обмінювали, продавали, експлуатували дитячу працю. Будь-яке непослух виправлялося насильством, побиттям і за сучасними мірками психологічними та фізичними знущаннями. Діти взагалі не мали власних прав і були прирівняні до об'єктів. Зараз таку поведінку батьків ми назвали б психопатичною, але тоді так жили всі.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

Сексуальна поведінка. Ще на початку століття, наприклад, оральний секс та гомосексуальність Фрейд вважав перверсіями. Гомосексуальність досі багато психіатр вважають патологією, яку необхідно лікувати. Хоча в мкб 10 більше немає хвороби «гомосексуалізм» і гомосексуальна орієнтація визначено як вид сексуальної орієнтації нарівні з гетеросексуальністю. На наших очах відбувається трансформація та перегляд поглядів на ці питання.

Питання сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності є чутливою темою, в якій є спокуса розглядати аспекти через призму норми\патології. А історичні передумови та внесення статті про гомосексуальність до кримінального кодексу Радянського Союзу лише закріпили у свідомості суспільства гомосексуальність як патологію. І якщо ВООЗ прибрала цей діагноз ще в 1979 році, то з трансгендерністю справа складніша. До 2016 року в Україні діагноз трансгендерність був представлений у версії МКБ-10 під кодом F64 – Розлади гендерної ідентичності – і людині, яка бажає здійснити перехід, необхідно було лягти в психіатричну клініку на 30-45 днів, а після пройти комісію. Наразі процедуру корекції статевої приналежності змінили, запроваджено новий протокол, який регулює процедуру переходу на соціальному рівні – можна отримати медичне свідоцтво та змінити документи, щоб зробити транзишн на соціальному рівні.

Приклад із трансгендерністю дозволяє бачити, що розуміння психічного здоров'я включає прийняття різноманітності, толерантність і повагу до іншої особистості, яка може бути відмінною. Також існує цікавий феномен - мода на психічні стани. 19 культивувалася меланхолія. Зразком краси була бліда, худа, яка страждала від душевних мук дівчина, що при найменшому стресі падає в непритомність. Трохи згодом ідеалом стала трохи маніакальна модель поведінки. Завжди піднятий настрій, посмішка, постійна бурхлива діяльність та активність, самореалізація кожну хвилину свого життя. Нарешті, сучасний світ часто називають часом нарцисизму. Глянцева, роздута оболонка та беззмістовність усередині. Тенденція та прагнення до ідеальності та правильності. Як на фото в інстаграм та фейсбуці. Урочистість фасадних частин особистості призводить до того, що у сучасних здорових людей часто виникають питання – а чи я нормальний? Такий недосконалий та неправильний? З'являється безліч нереалістичних вимог та очікувань до себе та до людей. Люди, які не встигають за психічною модою за всіх часів зазнають дискомфорту і тиску. ) підході психічне здоров'я розглядають як міру ймовірності розвитку психічної хвороби (негативне визначення здоров'я як відсутності хвороби); про здоров'я судять із позицій психічних порушень та аномалій особистості як відхилень від норми (Б. Д. Карвасарський)

При психологічному підході базуються на аналізі здорового функціонування особистості як позитивного процесу, що описується через поняття самореалізації, самоактуалізації (К. А. Маслоу, р), повноцінного життя (К. Роджерс), автентичності (Дж. Бюдженталь), прагнення сенсу (В. Франкл)

Це робить, у якомусь сенсі, наші уявлення про психічне здоров'я умовними та мінливими. Ми не знаємо, до чого приведе подальший розвиток науки, соціальної та політичної спрямованості життя. Але я впевнений, що далі буде все цікавіше і несподіване!) І наші погляди ще не раз зазнають потрясінь.