Гнів і його функції

Бійтеся гніву хворої людини. Джон Драйден

Багато цитат присвячено гніву. Його звинувачують, виправдовують, звертають до нього, звинувачують і соромлять його. Навколо нього і за ним також багато інших.

Зазвичай  злість асоціюється з праведним гнівом, який є очікуваним або нормальним у будь-якій ситуації з будь-якої причини. Але чи завжди це виправдано? Чим він відрізняється від звичайного гніву, роздратування, гніву чи ненависті?

Я думаю про ступінь сили і заряду. Якщо роздратування і невдоволення – це легкий дискомфорт, то гнів свідчить про сильний дискомфорт, досить тривале стриманість і сильне порушення кордонів або особистого простору. Без прийняття гніву прийняття власної сили, життєвої сили та її ресурсів у повній мірі неможливе. Неможливо вільно заблокувати енергію, заблоковану в організмі та м’язах. Гнів — це середній гнів за силою та інтенсивністю, ще не гнівом і ненавистю, але більше не роздратуванням і не просто гнівом. і сильне обурення порушенням потреб, наприклад, безпеки. І маркером того, що це досить інтенсивне порушення.

Функцією гніву є відновлення рівноваги, кордонів, порушення взаємодії. Але в той же час у колективному пізнанні є такий вираз, наприклад, «розгнівана людина». Чим вона відрізняється від умовної «праведної людини», згаданої на початку? У другому випадку це не реакція на ситуацію, а властивість характеру. Така людина схильна «блиснути» і злитися на інших, можливо, навіть надмірно часто. Або є тривале стримування, а потім вибух. Тому функція гніву не коригується. Це не працює правильно. Він грає свою роль не «охоронцем і захисником правоохоронних органів», а як злісний хуліган 🙂 як   Неконтрольоване дитинча, за яким важко відстежити.

За гнівом і гнівом завжди є якась важлива потреба, наприклад, для безпеки.

Для більшого вивчення теми та розвитку вашого інтересу до неї я рекомендую фільм «Управління гнівом». Поділіться своїми спостереженнями 🙂