Гемофобія, або страх крові: симптоми та як позбутися

Страх крові – одна з найпоширеніших фобій. Хтось боїться здавати кров з пальця, комусь стає зле через подряпини, а комусь через фобію доводиться відмовитися від роботи мрії, наприклад, у сфері медицини.

Чому виникає страх крові, як називається, як перестати боятися крові – давайте розберемося.

Як називається страх крові, і що це таке?

Гемофобія, чи гематофобія. Це ірраціональний страх перед виглядом крові та очікуванням зустрічі з нею. Це одна з форм специфічних фобій, що входить до категорії «фобій, пов’язаних з кров’ю, ін’єкціями та травмами» за класифікацією DSM-5.

При контакті з предметом страху чи під час очікування контакту людини з гемофобією охоплює паніка, йому стає погано.

Симптоми гемофобії

• Збліднення шкіри, особливо обличчя
• Підвищена пітливість
• Тремтіння і тремор
• Запаморочення (втрата свідомості)
• Нудота
• Головний біль
• Дзвін у вухах
• Відчуття ватних ніг
• Тахікардія
• Проблеми з диханням
• Озноб
• Відчуття задухи та нестачі повітря
• Біль різної локації
• Помутніння свідомості
• Зниження когнітивних здібностей
• Проблеми з координацією

Часто людина з гемофобією каже, що відчуває запах кривавих тілець. Але насправді його немає, це форма галюцинацій на запущеній стадії фобії страху крові.

При сильному нападі паніки людина боїться збожеволіти або померти. Дії неадекватні. Може кричати, нападати на людей, кидатися предметами, тікати.

Причини гемофобії

На підсвідомому рівні червона рідина асоціюється з війною, смертю (ці асоціації дісталися далеких предків).

До інших причин страху крові (фобії) відноситься:

• Особистий негативний досвід отримання медичних послуг
• Особиста психотравма, пов’язана з фізичними ушкодженнями чи спостереженням за чиєюсь смертю, пораненням
• Страх інфікування
• Страх смертельної чи тяжкої хвороби
• Лякають спогади про минулий невдалий досвід здачі аналізів (занудило, запаморочилося в голові, лікар не міг потрапити у вену, клієнт втратив свідомість)
• Лякають спогади з дитинства, в якому мама лаяла дитину за садна
• Лякають спогади про неприємний випадок, у якому людина зазнала фізичного та морального болю, і де була присутня кривава рідина
• Лякають спогади про насильство (як із особистого досвіду, так і на тлі новин чи сюжетів фільмів).

У жінок страх крові може бути відображенням неприйняття своєї сексуальності та жіночності.

У дівчаток-підлітків це може бути пов’язане зі страхом дорослішання, подальшого входження у близькі та інтимні стосунки.

Чому люди втрачають свідомість, побачивши кров?

Це результат різкого зниження тиску, що спричинено різким сплеском адреналіну. Це, у свою чергу, відбувається через сильний переляк, стрес, напруження.

Таким чином, непритомність – результат тривоги і страху. Але водночас це може стати причиною фобії. Тому важливо зрозуміти цю особливість.

Види гемофобії

Страх крові має кілька підвидів. Можна виділити такі підвиди страху:

• Страх побачити чужу кров
• Страх виду власної крові
• Страх побачити кров тварин
• Страх побачити будь-яку кров

Якщо людина боїться своєї крові, то це може бути пов’язано ще й страхом болю. А якщо боїться чужої крові, то це може бути пов’язане зі страхом покарання або з острахом, що не зможе допомогти іншому.

Що робити, якщо я боюся здавати кров?

За цієї форми страху паніка охоплює людину ще задовго до початку процедури.

У такому випадку рекомендується відволіктися, почитати книгу або подивитися фільм у телефоні. Зайшовши до кабінету, потрібно відразу попередити медперсонал про свою фобію та про те, що ви важко переносите процедуру.

Після цього у вас зменшиться страх «зганьбитися», а медсестра відразу вживе всіх необхідних заходів. Наприклад, візьме голку тонше і покладе вас на кушетку (у такому положенні кров краще циркулює).

Це важливо! Візьміть за правило не дивитись на голку, саму процедуру. Відверніться убік і уявляйте щось приємне або розмовляйте з медперсоналом.

Перша допомога людині з гемофобією

Що робити, якщо людині стало погано?

Щоб нормалізувати фізичний стан, потрібно підвищити тиск, розігнати кров по організму. У цьому допоможуть фізичні вправи: нахил голови до колін або свідоме напруження всіх м’язів та активні рухи ногами.

Для нормалізації психічного стану потрібно відвести людину з гемофобією у безпечне місце, відвернути від джерела страху.

Якщо людина втратила свідомість, то потрібно дати їй нашатир, укласти на тверду поверхню, підняти ноги, розстебнути верх одягу.

Якщо людина перебуває у непритомному стані, то потрібно дати їй випити води, допомогти вмитися, покласти у горизонтальне положення. Можна спочатку нахилити голову до ніг для покращення циркуляції крові. Важливо забезпечити приплив свіжого повітря: відкрити вікно або вивести людину надвір.

Це важливо! Якщо ви можете допомогти собі самі, потрібно зробити кілька присідань або нахилів. Це відновить кровообіг.

Як позбутися гемофобії

Для корекції стану психологи розробили спеціальну методику п’яти кроків, яка підказує, як позбутися гемофобії. Розглянемо кожен із кроків докладніше.

Розмова

Іноді усвідомити ірраціональність переживань та подолати тривогу допомагає просте промовляння думок уголос. Зверніться до психолога, близького друга або проговоріть самі собі все, що турбує.

Постарайтеся поміркувати, знайти першопричину страху, проговорити її наслідки та вплив на ваше життя. Подібні міркування допомагають не тільки змінити ставлення до проблеми, а й знайти вихід із ситуації.

Вправи

У моменти паніки або коли вам здається, що ви ось-ось знепритомнієте, виконуйте наступні вправи:

• Протягом п’яти хвилин напружуйте по черзі всі м’язи тіла. Почніть зі стискання кулаків і рухайтеся вгору, потім переходьте на плечі, груди, живіт, ноги. Практикуйте цю техніку щодня, тоді в момент нападу ви точно не забудете про неї. Ця методика дозволяє відновити кровообіг та знизити рівень кортизолу – гормону стресу.
• Зробіть 20 швидких вдихів та видихів. Це допоможе швидко наситити мозок киснем.

Медитація

Медитація дозволяє заспокоїтись, зазирнути всередину підсвідомості. Ця методика дозволяє зрозуміти зв’язок душі та тіла, вчить чути душу та організм.

Суть медитації полягає в тому, щоб сконцентруватися на своїх відчуттях, відмовитися від будь-яких думок і запитати себе: «чому ти боїшся крові?».

Можливо, ви не відразу почуєте відповідь, але якщо практикуватимете медитацію щодня, то навчитеся розуміти себе.

Як правильно медитувати, щоб позбутися страху крові:

• Виберете зручний час та місце, подбайте про те, щоб вас нічого не відволікало.
•  Займіть зручне становище. Необов’язково сідати в позу лотоса, але спина має бути прямою.
•  Намагайтеся силою думки розслабити тіло.
•  Після цього зверніть увагу на дихання.
•  Промовте мантру (позитивне твердження). Можна доповнити цей етап візуалізації.

Якщо зловите себе на сторонніх відчуттях і думках, то відразу силою волі повертайте в розслаблений стан. З кожним разом перемикання відбуватимуться дедалі рідше.

Психотерапія

Якщо страх крові не піддається вашому контролю, страх крові досягла таких масштабів, що ви не можете здати потрібний аналіз або закрилися в стінах будинку і викинули всі гострі предмети, то настав час звернутися до психотерапевта.

У межах професійного лікування гемофобії використовується психоаналіз, когнітивно-поведінкова психотерапія, гіпноз, гештальттерапія.

Фахівець вивчить ваш випадок та підбере оптимальне лікування. За потреби психіатр призначить заспокійливі препарати.

Можливі наслідки запущеної фобії та профілактика

На занедбаних стадіях людина відмовляється від м’яса без мети свідомого вегетаріанства, уникає лікарняних послуг, переходить на народну медицину.

Народна медицина більшою мірою заснована на самонавіянні і допомагає тільки при легких недугах і застудних захворюваннях, в інших випадках самолікування та недолік професійної діагностики (у тому числі аналізу крові) може призвести до смерті.

Крім фізичного здоров’я страждає і психічний стан людини. З кожним днем напруга зростає ще більше, адже зіткнутися з кров’ю можна й у побуті.

Особливо важко доводиться жінкам (менструації) та людям зі слабкими судинами (носова кровотеча).

Без контролю та лікування у фахівця стан може погіршуватися. Деякі люди з гемофобією закриваються вдома, прибирають всі гострі предмети. Нерідко на тлі гемофобії розвивається страх гострих і колючих предметів.

Що робити, якщо моя дитина боїться крові?

Придумайте казку про страхи свого сина чи доньки. Політ фантазії не обмежений!

Головним героєм сюжету може стати сам малюк, який сміливо бореться зі злісним монстром-страхом і неодмінно перемагає його або вступає з ним у діалог і стає другом.

Інший варіант – додати в казку чарівного персонажа, який допомагає малюкові справлятися з будь-якими страхами на його шляху – наприклад, це може бути Безстрашний – помічник герой.

Не бійтеся страхів свого малюка. Коли він відчуває тривогу, йому необхідний поруч спокійний дорослий, який створить атмосферу безпеки і лише своєю впевненістю і непохитністю дасть зрозуміти головне — разом будь-який страх під силу!

Довірчі відносини, увага до тривог дітей, участь у їхньому житті — найкраща профілактика будь-яких негативних емоцій.

Приклад: Казка про Зайчика, який боявся здати аналіз крові

Жили-були в лісі в маленькому будиночку зайчик-синочок, мама-зайчиха та тато-заєць. Тато-заєць багато працював, рідко бував удома, тому не міг проводити із зайчиком стільки часу, скільки хотів. Мама-зайчиха і синочок-зайчик часто займалися своїми заячими справами удвох: весело грали, читали цікаві книжки, ходили в магазин і подовгу гуляли лісом.

Якось увечері мама-зайчиха сказала зайчику-синочку:

— Завтра вранці на нас чекає важлива справа.

– Яке? — зацікавився зайчик.

— Нам треба піти до лікаря, показати йому твою лапку та вколоти пальчик.

— А навіщо? Мамо, а можна я не піду? – пошепки запитав зайчик. Він так злякався, що почав говорити тихо-тихо.

Мама побачила, що зайчик дуже страшно, посадила його на коліна, обійняла і сказала:

— Ти злякався того, що боляче буде пальчику?

(Тут можна спробувати залучити до казки дитини: «Як ти думаєш, що відповів мамі-зайчихі зайчик-синочок?»)

— Так…

– Ти знаєш, буде трохи боляче, але зовсім недовго. Потім лікар діставатиме різні цікаві трубочки і прикладатиме до твого пальчика. Тобі цікаво подивитися на різні трубочки? Або навіть поговорити з лікарем про них, він про них, мабуть, багато знає.

Зайчик серйозно замислився.

— У мене до тебе є пропозиція: давай, коли лікар колотиме пальчик, я тебе міцно-міцно обійму і скомандую: «Очі закривай!» А ти після цього голосно скажеш: Ой! І одразу відкриєш очі, щоб дивитися на трубочки. Домовились?

(На цьому етапі також можна залучити дитину до вашої казки: «Що відповів мамі зайчик-синочок?»)

Зайчик спробував уявити, як це виглядатиме. А мама тоді запропонувала:

— Давай потренуємось!

Зайчик задумливо кивнув мамі-зайчиху. Мама-зайчиха міцно-міцно обіймає своє зайченя, командує: «Закривай очі!». Зайчик закриває очі і голосно каже: «ОЙ!» (Цей момент можна зробити інтерактивним – програти його з дитиною.)

Після закінчення казки необхідно обговорити її з дитиною. Можна поставити такі питання:

1. Ти пам’ятаєш, чого злякався зайчик у казці?
2. Чому він цього злякався?
3. Як ти думаєш, наприкінці казки зайчик почав боятися менше?