Я жінка, українка в еміграції, психологиня, гештальт-терапевтка у навчанні, донька і котомама.
У професію прийшла свідомо, це моя друга освіта. За першою - я філологиня чеської і української мов.
Вже 3 роки до моєї ідентичності додалось "емігрантка" (не вважаю себе біженкою, бо переїхала не через війну). Досліджую себе в цьому.
Я з особистого досвіду психотерапії знаю, що тут можна зцілитися. І важливо це робити в контакті. Тому, найперше, на що я раджу звертати увагу при виборі психотерапевта — не напрям, а особистість.
В терапії часами боляче, хочеться втекти, знецінити, але чи не найцінніше, що я як клієнтка отримала - вміння витримувати себе й свої емоції.
Мені імпонує позиція в терапії рівний рівному (суб'єкт суб'єктна). Коли я, як терапевтка, знімаю при вході в кабінет нарцисичне пальто, і відкриваю серце до клієнта.
Тож, з відкритим серцем запрошую тебе