Як привчити дитину спати в одному ліжку з батьками: 5 простих порад
Невже всі ці серйозні наслідки, аж до розлучення, можуть бути спровоковані поведінкою дитини, яка вперто не бажає засинати на самоті? Так це так.
Коли дитина підростає, питання про сон з мамою в одному ліжку, як правило, відпадає саме собою. Але часто межі між приватною зоною батьків та їхніми дітьми стираються, перетворюючи життя пари на ланцюжок з непорозуміння, дискомфорту, втоми та дефіциту уваги один до одного. Невже всі ці серйозні наслідки, аж до розлучення, можуть бути спровоковані поведінкою дитини, яка вперто не бажає засинати на самоті? Так, це так.
Причини проблеми — страхи та дефіцит уваги
Причини, через яку подібна ситуація виникла в сім'ї, хоч і лежать на поверхні, але їх необхідно чітко сформулювати: Переляк матері за дитини: «У нього буде психологічна травма», або «Він же ще маленький і не може заснути сам – йому страшно».
Поступовість
Не можна допускати стресу у дитини і вдарятися в крайнощі: «З сьогоднішнього дня до нас ні ногою!», а назавтра – «Я так не можу: у мене болить серце за нашого малюка. Він ще маленький і нехай уже спить із нами». Перед відходом до сну можна посидіти з чадом, трохи поговорити, заспокоїти та налаштувати на безпеку та міцний сон. У цей період адаптації варто залишати в дитячій включеному нічник, читати казки перед сном і показувати, що батьки, як і раніше, люблять свою дитину і нічого щодо них не змінилося.
Твердість< /strong>
Після всіх ритуалів – лише сон. Не можна піддаватися на скарги та вмовляння дитини. У своїх маніпуляціях діти йдуть дуже далеко і можуть вигадувати нові страхи, аби розжалувати батьків і забратися їм під бік. Після казок, розмов та поцілунку в лоба, відразу слід піти і більше не заходити до дітей у кімнату, навіть якщо вони обурюватимуться. Потрібно дати відчути, що хоч батьки і люблять їх, але договір потрібно виконувати, тому в жертву весь свій простір і ліжко ніхто не приноситиме.
Послідовність< /strong>
Часто доросла дитина спить у ліжку з батьками лише тому, що вони не змогли спільно і поетапно донести до чада ідею про особистий простір. Дуже важливо не збитися на півдорозі і поступово перебудувати психологію дитини, привчити її до думки про сон у своєму ліжку як єдину норму. Це непросто, тому що жалість і страх заподіяти біль дитині беруть гору над логікою. Проте піддаватися не можна. Нехай у такі хвилини підтримує думку про користь цих змін для дітей. Адже чим швидше вони позбудуться емоційної від сну з батьками, тим легше їм буде адаптуватися і розвиватися далі. Режим Режим Режим Режим
Здається, що це найочевидніший і не заслуговує на увагу пункт. Однак, як показує дитяча психологія, він найдієвіший. Повторювані щовечора дії вводять упорядкованість і систему в життя дітей. Потрібно поетапно зменшувати територію, на якій дитина «панує»: спочатку вона грає у всіх кімнатах, потім тільки в дитячій, потім читає біля свого ліжка, а потім і засинає у ній. Це ненав'язливе, але ефективне управління поведінкою дитини: вже через тиждень будуть видно зміни.
Послідовність цих дій буде сигналом для дитячої психіки, активність сходитиме нанівець, а дитину клонитиме в сон.
Якщо дотримуватися цих нехитрих правил, то незабаром дитина перестане відчувати необхідність у спільному сні з батьками. При цьому не завдається шкоди ні дитячій психіці, ні подружньому життю батьків.