Привіт моя самотність
Самотність — це зовсім не те саме, що бути одному
Самотність - це такий особливий емоційний стан, при якому ми відчуваємо свою непотрібність і взагалі погано почуваємося. Самотність — це зовсім не те саме, що бути одному. Це роз'єднаність з навколишнім світом, це почуття, що ніхто з навколишніх нас не розуміє, і у нас немає реальних, значущих для нас відносин з людьми. Оскільки часто ми виявляємо себе лише в контакті з іншими людьми. І коли ми не маємо соціального спілкування, ми провалюємося в порожнечу, в якій нас, як особистості немає.
Здавалося б у тому, щоб побути на самоті немає нічого поганого. Можна приділити час собі, відпочити, зайнятися улюбленою справою, взяти паузу та подумати про життя, насолодитися тишею. Однак, якщо у нас немає можливості проводити час з людьми, які нас розуміють, тут самотність і обрушується на нас. Ставати нестерпно сумно, безцільно і марно, ніби тебе нема.
Самотність зазвичай тимчасовий стан, але іноді вона переходить у хронічний і тоді наслідки можуть бути важкими. Погіршується відчуття себе благополучними, може погіршуватися сон, з'являється апатія та зневіра. І на жаль все це може призвести до депресії.
Ми ніби потрапляємо в порочне коло: чим більше відчуваємо себе самотними, тим більше цураємося суспільства, і в свою чергу стаємо ще самотнішими.
< Найчастіше від самотності страждають люди похилого віку та підлітки. Можна також бути серед людей, але при цьому почуватися самотнім. Коли справжньої зустрічі для людей немає, немає контакту Ти-Я. Ми розмовляємо про погоду, про машини, про моду, але не говоримо про тебе і про мене.Які ж причини самотності? До самотності ведуть порушення у відносинах. І якщо ми переживали щось хороше у наших перших у житті відносинах, то це джерело для щастя у нашому наступному житті. Ми можемо думати про матір про батька, з якими у нас були хороші стосунки, і відчувати тепле почуття. Але якщо відносини погані, то нам не хочеться згадувати про них, хочеться втратити з цим контакт. Відносини завдають біль і тоді найлегше від них відвернутися. І якщо ми відвертаємося, то стосунки в цей момент уже не живуть і тоді ми можемо почуватися самотніми, хоча стосунки начебто є. Це зовнішній полюс відносин, але буває порушення у відносинах усередині, із собою.
Якщо я сам себе не відчуваю, якщо у мене немає почуттів, вони приглушені, тоді я самотній сам із собою. Якщо я не відчуваю свого тіла, свого дихання, своєї радості, втоми, болю, то я не перебуваю у стосунках із собою. Так може статися, якщо був досвід, який завдав біль. Тоді я не хочу повертатись сам до себе. Якщо мене образили, висміяли, розчарували, обдурили, тоді я відчуваю біль, коли повертаюся до себе. І це природний рефлекс — не дивитись туди, де боляче. І це може відвести так далеко, що ми не відчуватимемо свого тіла і своїх емоцій і можуть виникнути психосоматичні захворювання.
Як же можна впоратися з самотністю? Тільки в контакті з іншою людиною, яка бачитиме тебе, кажучи тим самим «Ти є!», слухати і намагатися зрозуміти тебе, маючи на увазі що «Ти є! І ти можеш бути таким, яким ти є! Унікальним та неповторним. І саме такий, як ти є, ти потрібен цьому світу».