Що стоїть за потребою в сенсі?

Відсутність сенсу життя саме по собі не є проблемою для людини. Важливо не те, чи є сенс сам по собі. Важливіше відчувати, що моє життя наповнене сенсом.

Раніше у людей не було гострого питання «навіщо це все?». Люди жили за традиціями, вірою у вищі сили – і це працювало для них. У 19 столітті почали руйнуватися ілюзії (у західній людині, насамперед). Світ почав швидкими темпами, минуло 2 світові війни, змінилася свідомість людини, вона стала складнішою. Людина втратила віру, традиції перестали бути корисними. Тому зараз тема прийняття рішень стає дедалі складнішою (не зрозуміло, що правильно, а що ні). Звичайно, існують соціальні норми, які людство зберігає для своєї безпеки та виживання. Немає настанов, людина стикається з тим, що вона вільна, що всі норми умовні, їй потрібно взяти на себе відповідальність за свої життєві рішення. І незрозуміло “для чого це все?”.

Але одне залишається ясним – сенс життя в цілому або незрозумілий, або зовсім не є. Але це не те, що хвилює людину. Він турбується про більш конкретні значення – як краще діяти в конкретній ситуації. І тут гід служить соціальною нормою (не завдай шкоди іншим) і моїм внутрішнім почуттям (що мені здається важливішим). Або може виникнути питання, чому я повинен страждати, чому все так несправедливо. Але з часом людина може зрозуміти, що страждання дали їй те, що вона має зараз або ким він є зараз. Страждання в цьому сенсі дають можливість позбутися старого і оживити нове.

Коли людина відчуває і бачить сенс життя в даний момент, йому цього достатньо і вона відчуває себе цілком комфортно. І дійсно, чи існує сенс життя – навряд чи можна дати відповідь на це питання (якщо воно взагалі потрібне). Адже через відчуття нестачі сенсу питання про те, що саме смислу далеко не завжди є, це може бути про інші потреби кожної людини (у стосунках, радості тощо).

Якщо для вас актуальна тема втрати сенсу життя, ви також можете зв’язатися зі мною для особистих консультацій.