Власне, це не шість секретів у три пари. Їхнє авторство приписують одному Святому. Впевнена, що секретів набагато більше, але тут розповім про це знання, оскільки є в ньому дуже прості, звичайні речі, які якимось чином витіснялися з нашого життя.
Хотіла написати «6 секретів…», вирішила – не буду. Є внутрішній протест проти всіх сучасних хитрощів гри свідомістю, сприйняттям або приверненням уваги. Іноді читаю німе питання та недовіру – який ти психолог, якщо не знаєш і не використовуєш знання, які допомагають маніпулювати людьми у досягненні своїх цілей. Відповідаю – за своєю природою я гуманіст, і напрямок обрала екзистенційно – гуманістичне.
Власне, це не шість секретів у три пари. Їхнє авторство приписують одному Святому. Впевнена, що секретів набагато більше, але тут розповім про це знання, оскільки є в ньому дуже прості, звичайні речі, які якимось чином витіснилися з нашого життя.
Отже, перша пара: дарувати Дари – приймати Дари.
Мабуть, це ще залишилося в нашому житті і реальним, і віртуальним. Ми купуємо подарунки у дні народження, у Новий рік та з інших приводів. Усі роблять це по-різному – хтось ретельно обмірковує подарунок, хтось купує на бігу, що трапиться, у когось обмежені чи рясніють фінанси, а деякі забувають зовсім. Мистецтво дарування полягає в тому, щоб дарувати потрібні подарунки. Це вимагає докладання зусиль та уважності, це, свого роду, особлива праця – спостерігати за близьким, побачити особистість у ньому, відчути його. Що потішить? Коли нам дарують щось таке потрібне для нас, потрібне саме зараз – це справжній Дар для нас. Цей Дар завжди адресний, сердечний, із почуттям до цієї людини. У такому разі той, хто дарує, отримує більше обдаровуваного. У моєму житті було багато таких подарунків, впевнена, що і у вашому теж.
Приймати Дар – не менше мистецтво. Не поспішне, швидкоплинне «дякую», а здатність побачити всю працю, що стоїть за цим подарунком. Зусилля, фантазію, уважність того, хто дарує. Був у моєму досвіді такий подарунок, після якого залишився «осад» і скажу я вам, стосунки таки розладналися. Чи то я була настільки неуважна, чи обдарована не вміє приймати дари. Я старалася, щиро. Дівчина була моделлю і любила каміння Сваровські, а ми якраз потрапили з екскурсією на цей завод. Мені дуже хотілося порадувати її улюбленим камінням і очі мої розбігалися, я ходила від вітрини туди-назад. Українські зарплати виплачують не в євро, тож особливо й не розженешся. Вибір упав на кисть для рум'ян, прикрашену камінням. Зізнаюся, я була дуже рада і чекала, що подарунок потішить дівчину, але… помилилася. Дар виявився непоміченим, його просто проігнорували. Це дуже неприємно.
Друга пара: Запрошувати в гості, пригощати – Ходити в гості, приймати частування.
Ця традиція поступово відходить у минуле. У нашій батьківській хаті щодня лунав дзвінок у двері – то сусіди, то родичі, то мої друзі. Вечори не проходило без гостей. Зараз тільки дзвонив друг моєї юності і згадував як приходив до нас у будинок, як бряжчали ми на піаніно, мама оладками пригощала, а тепер все спілкування перемістилося в месенджери. Чим хороша традиція запрошувати гостей? Уявіть собі приміщення, в якому зачинено всі вікна та двері. Через тиждень, місяць увійшовши ви відчуєте затхле повітря та потреба у свіжому буде явна. Так і вдома. Буває зайдеш, а там просто у повітрі висить напруга, накопичується негативна енергія і неминуче буде критика один одного та претензії. Гості у такому разі, як свіже повітря – вони розряджають атмосферу. Є ще кілька незрозумілих рекомендацій, можна просто повірити їм. Наприклад, якщо у будинку не міситься тісто – не буде дружної родини. Їжа з тіста, приготовлена дружиною – зближує подружжя. Ось тут можу підтвердити – 100%. І не лише подружжя, - всю родину. Як готували чебуреки чи ліпили пельмені, вареники – дуже яскравий спогад дитинства. Якщо немає удачі у сім'ї – рекомендується почати годувати людей, пригощати сусідів, колег. Адже таке раніше було. Якщо я пекла печиво, мама обов'язково несла частування сусідкам. І нам часто приносили. Може в чиємусь житті й залишилися ці традиції, у нас – ні, на превеликий жаль. Ще про одну незрозумілу рекомендацію скажу – щоб будинок очистився від образ та претензій, потрібно дати частування гостям із собою, для їхніх дітей чи просто так.
Третя пара: Відкривати своє серце – говорити про сокровенне.
Цього ми також позбавлені. Потаємне – це не проблема. Потаємне – це плід наших роздумів, а робити нам це дедалі більше. Світ настільки прискорився, інформації так багато, пропозицій та варіантів вирішення різноманітних проблем така різноманітність. А мозок наш влаштований так, що прагне простоти. Навіщо розмірковувати, якщо є безліч готових концепцій, варіантів, рішень – тобі тільки вибрати залишилося. І навіть коли ти відкриваєш для себе нове, несподіване, то чи можеш відкритися? Чи є така людина, яка здатна вислухати, без іронії, скептицизму?
Такі прості-складні секрети.
