Про закоханість

Як навіть у невзаємній закоханості не страждати, а отримувати задоволення від стану.

У ЗАКОХАННЯХ буває складно привласнити собі те, що бачиш в іншому. Усвідомити, що це твоє.

Ось це все збудження, все це сонячне світло і метелики навколо людини в яку закохуєшся - це не його метелики, а мої.

Це як з фільтрами в інстаграмі, фб, коли можна накладати мордочки на зображення людини і ось він схожий на котика, зайчика, принца чи принцесу. Це буває складно - відокремити, зрозуміти, що це я накладаю фільтр і бачу тебе прекрасним. /p>

Це моє. Моє світло зсередини, яким я висвітлюю тебе.

Мій стан.

І тоді якщо це вдається привласнити, воно якось легше.

Якось вільніше.

Коли розумієш, що це мною створені метелики та салюти.

Відокремлюючи це від людини на яку накладаєш, легше не залежати від того подзвонить чи не подзвонить, обласкає, пообіцяє чи ні.

З'являється можливість переживати сам стан. Підйому, ейфорії, приємного збудження.

Звичайно, паралельно можна й сумувати, якщо не складається, адже так хотілося. Але це точно не руйнує тотально. Але головне в цьому свобода від іншого. Можливість пережити відмову, неідеальність, ну, загалом те, що не вписується в ідеальний образ, який був створений власноруч (власне гормонно))

Повернути фокус уваги в себе, коли він давно стирчить в іншому.< /p>

Що Я таке смачне СВОЄ відчуваю поруч із ним?

#terapevtelenadyachenko