Чи потрібна таємниця усиновлення?

У переважній більшості країн таємниці усиновлення не існує, а в Україні, Росії та інших країнах СНД таємниця усиновлення навіть охороняється законом.

Чому в цивілізованих країнах (у Європі, в Америці та ін.) люди не приховують, що вони усиновили дитину? І це їхня дитина, яку вони люблять, про яку дбають і цей факт не приховують. У ЗМІ часто з'являється інформація, що голлівудські зірки та інші західні знаменитості усиновлюють/удочеряють дітей. була необхідна ця інформація, і без неї вона не могла далі вибудовувати свою долю... Таємницю, насправді, приховати неможливо, і таємницю усиновлення в тому числа. Ніхто не може бути актором 24 години на добу та 365 днів на рік. Ця таємниця, як би успішно її не приховували, присутня в безлічі застережень, натяків, жестів і поглядів, які можна зробити своїй дитині, нібито намагаючись її охоронити.

як і раніше домінує думка: не будіть лихо! Якщо з прийомними батьками дитині добре, нема чого ламати їй психіку, нема чого відкривати їй хоч і основну, але таємницю, яку в цьому випадку - як вважає досить багато людей, - все одно варто охороняти.

Мабуть, необхідно в нашій культурі прийняти і зрозуміти, що немає нічого ганебного в тому, що можна любити дитину взагалі. Любити, від того, чи ми є біологічними батьками чи ні.

Один колега описав свою роботу з сім'єю, в якій є дитина 5-річного віку. Батьки усиновили цього хлопчика віком 10 місяців. На час звернення до фахівця в дитини спостерігалася глухота психогенного характеру. Також хлопчик страждав на серйозні закрепи. Цю симптоматику, з погляду психотерапії, символічно можна трактувати по-різному. У системному методі гіпотетично можна інтерпретувати так: «не можна, щоб таємниця проникала, треба її стримувати».

На консультації, у грі, дитина постійно грала в принца, який був то бідний, то багатий. Або грав у принца, якого виганяють король із королевою, бо він щось зробив не так. Або грав у те, що принца не пускають назад у королівство. Хлопчик нічого не знає про свою історію, але при цьому у нього є так зване внутрішнє знання (колективне несвідоме ЙОГО роду).  та хлопчика до розуміння цієї травми, що він не є біологічно їхньою дитиною. І зробити це потрібно якнайшвидше, тому що у нього серйозний симптом. поступово та делікатно. Не варто залучати для цього когось стороннього (сусідку, подругу/друга, дядька/тітку). Визнання має бути підготовленим усередині сім'ї. І допомога фахівця у цій справі буде як ніколи доречною.