Як формуються наші переконання? Насамперед, під впливом сім'ї та соціального оточення. З книжок, фільмів. Від значних осіб.
Конформізм – … бездумне дотримання спільних думок, модних течій…
Як формуються наші переконання? Насамперед, під впливом сім'ї та соціального оточення. З книжок, фільмів. Від значних осіб.
Як ці почуті, побачені, вигадані ідеї стають нашими? Якісь несвідомо, у процесі виховання, проникають у наш світогляд. Інші є результатом нашого спостереження. Інші ми приймаємо від людей, яким довіряємо, у яких вчимося, ким зачитуємося, вслухаємося, вдивляємось.
Є такі ідеї, які сприймаються як істина, як одкровення, без тіні сумнівів. Вони ніби лягають на душу, вбудовуються в уже існуючу систему, як пазл, що бракує. У мене часто відчувається, як спогад – «так-так, це безумовно так» і супроводжується радісним осяянням. Інші ідеї сприймаються насторожено, з внутрішнім протестом і недовірою. Але… от заковика, звучать вони від шановного, авторитетного, мудрого, знаючого… обличчя. Як тут засумніватися? Про «не сотвори собі кумира», забуваємо звичайно)) Боїмося уславитися тугодумами, відсталими, недалекоглядними, закостенілими і т.д.
Наприклад - справжнє кохання наказує відчувати щиру радість від того, що твій партнер полюбив іншу, іншого. І багато дівчат, жінок підхоплюють це гасло, та ще й йому заявляють – дивись, мовляв, я просунута, якщо ти закохаєшся в іншу, я буду щаслива…
Уявімо, що ми будуємо будинок. Щодня трудимося, тягаючи цеглу, укладаємо їх один за одним. Клеємо шпалери, підбираємо фіранки. Уявили? А тепер уявіть, що ви з величезною радістю, відчуваючи щире щастя, віддаєте його. Виходить? Сумніваюся.
Приклад може і незрозумілий. Для мене саме так виглядає кохання та стосунки – щодня по цеглині турботи, уваги, захоплення… І раптом закоханість на стороні. Взагалі, це зрада.
Змінювати – кому, порушувати вірність, відкидатися від когось, залишати, переходити до супротивника…зрада, невірність, зрада, відмітництво, підступний перехід, зміна у почуттях, думках, діях… (словник Даля) i>
З – міна, міна, міняти, тобто. тебе змінюють на іншого. І природною реакцією буде гнів – злість, образа. Чому природною? Тому що емоції живуть у найдавнішій частині нашого мозку – рептильний мозок. Його єдине завдання – попереджати нас про небезпеку. І діє він практично безвідмовно у системі: «небезпечно – безпечно». А нашою другою найважливішою потребою є знання про те, хто ми є по відношенню до інших. І коли нас змінюють, відкидають, зраджують – ми отримуємо сигнал про небезпеку. Гнів! А не радість та щастя.
Декларувати можна все, що завгодно. Але не відмовляйтеся від своїх переживань, болю, своєї справжності. Вірте собі і сумнівайте модні ідеї.