Чи можна змінити долю? Погляд психолога

Що таке доля і чи можна її змінити? Кожному з нас є що сказати про це, адже кожен хоч один раз у житті вигукнув: О, це доля!

То що таке доля? Це зумовленість чи свобода вибору?

Відповісти на це питання дуже важко, оскільки можна навести приклади на користь і того, й іншого підходу.

Ми можемо припустити, що є і те, й інше, якщо перестанемо розглядати їх як два взаємовиключні поняття.

Що таке доля?

Отже, доля людини є багатоваріантністю подій. Не треба думати про завтрашній день, треба формувати своє завтра вже сьогодні.

Адже саме сьогодні, щохвилини, секунди ми робимо вибір у той чи інший бік, таким чином рухаючи лінії своєї долі. На цьому виборі побудовано причинно-наслідкові зв’язки. Що посієш, те й пожнеш.

Елементи фаталізму у нашому житті є те, де ми народилися, в якій сім’ї. Якій країні, з яким рівнем статку, яким здоров’ям. Це і є наші межі миру та долі.

Чи можна змінити долю?

Деякі люди пливуть за течією або ходять як бик прив’язаний на мотузку територією, обумовленою цією мотузкою. Таким чином, їхнє життя йде за накатаною без будь-яких змін.

Буває, відбуваються якісь події. Які прямо витягають людину із зони комфорту, щоб людина змінювала своє життя. Як правило, це негативні події.

Одні люди усвідомлюють усі та змінюються. А інші ламаються під вагою тяжких подій. Таких історій – мільйони.

Багато хто вважає – це доля, але ці події посилаються нам, щоб ми прокинулися, і йшли до кращої версії себе та своєї долі.

Але є люди, які не хочуть чекати стусана від долі та діють, домагаючись висот, завдяки тому, що вирішили взяти відповідальність за своє життя.

Зробити це реально, адже доля здатна змінюватись. Умовно, якщо людина стоїть на першому поверсі своєї долі, вона може там і залишатися, а якщо вона зробить крок і підніметься на другий поверх, то доля вже може бути іншою. Роблячи вірні вчинки, людина може рухатися хмарочосом свого життя. Кращого життя.

Я йшла дорогою стусанів. І в один момент, коли вже стало нестерпно, я зрозуміла, що так жити більше не можна. Я дійшла висновку. Що поки що ми живі, ми всі можемо змінити.

Хочеш змінювати долю – стань усвідомленим, змінюй своє мислення. Змінюючи мислення, ми змінюємо характер. Змінюючи характер, ми змінюємо долю.

Як змінити свою долю?

Отже, почнемо!

1 крок. Доля це – Я, та тільки Я можу все змінити

То хто це Я? У дитинстві мене мучило питання, де я. Це питання залишилося без відповіді.

Але зараз я розумію, що «Я» – це ціла структура. Це наш розум, душа, тіло, дух та особистість. І найголовніше, щоб усі частини були у контакті.

Зовнішнє

Почнемо із тіла. Тіло наш помічник у матеріальному світі. Тіло є провідником усіх енергій Землі. Через тіло ми проживаємо почуття та емоції. А почуття це єдине, що нам належить. Саме тіло дозволяє пережити душі той унікальний досвід, який доступний лише у нашому матеріальному світі, – це досвід відчування, чуттєвого переживання.

Тіло можна порівняти з автомобілем, на якому душа їде до своєї мети, якою б вона не була – хоч купівля квартири, хоч просвітлення. Без тіла ми нічого в цьому матеріальному світі не можемо досягти.

Потрібно дбати про своє тіло. Тілом вважається також наш будинок і той простір, де ми живемо. Тіло є наш перший показник, якщо ми зробили щось не так.

Це те, що стосується зовнішнього. Тепер перейдемо у внутрішнє.

Внутрішнє

Чи знаєте ви з квантової фізики теорію ефекту спостерігача? Полягає вона в тому, що просто при спостереженні за ситуацією або явищем воно змінюється, якщо спостерігати.

Нехай це залишилося не доведено, але це спричинило розуміння, що свідомий розум здатний впливати на реальність. Для того, щоб бути здоровим, фінансово стабільним, бути у щасливих відносинах, потрібно бути усвідомленим.

Насамперед треба усвідомити, що ми частинка світобудови. І тоді миттєво ми стаємо причетними до світового потенціалу. А щоб скористатися цим потенціалом, нам потрібно відстежувати наші думки, почуття, слова та дії.

Запитувати себе:

• Що я зараз думаю?
• Що я відчуваю при цьому?
• Що я говорю?
• Що я роблю?

Спочатку це буде, як вправа, що займає кілька секунд, потім питання підуть, а відчуття усвідомленості залишиться.

Свідомість – це перше завдання на шляху просування від вашого минулого до створення нового майбутнього. За допомогою свідомості можна «витягти» з підсвідомості потрібну інформацію. Це саме те, що люди називають інтуїцією.

Той, хто прислухається до внутрішнього голосу чи голосу своєї душі, приймає правильні рішення: починаючи
від дрібниць і закінчуючи вибором свого шляху, свого унікального життєвого шляху.

Усвідомленість у повсякденному житті – це:

• Ясність розуму та внутрішня гармонія
• Вміння керувати своїми емоціями та настроєм
• Вміння розтожнюватися з будь-якою ситуацією та дивитися на неї з боку
• Здатність максимально об’єктивно оцінювати будь-яку подію
• Здатність не залучатися до безглуздих енерговитратних конфліктів
• Здатність знаходити найпростіші та найефективніші рішення.

Крок 2. Батьки та моя пошана та подяка їм

Усі знають, що ми на 50% складаємося з тата, 50% з мами. І навіть якщо когось із батьків не було у вашому житті, то його не було як особистості, але він присутній у вашій ДНК.

Мама це внутрішня система, як я належу до себе, а тато зовнішня – що я транслюю соціуму.

Моє ставлення до мами формує моє особисте життя, особисте життя мого потомства, моє здоров’я та здоров’я моїх дітей.

Моє ставлення до батька формує мої ідеї, мою інтуїцію, легкість видобутку грошей, формують мої цілі (чітко знаю, що хочу), кар’єру. Адже тато – це безпека, вихід за кордон. Найголовніші слова – це моє ставлення.

Перший сценарій

У якийсь момент дитина доростає до усвідомлення, що дві людини, які постійно мелькають перед нею – це мама та тато. З цього моменту виникає потреба віддавати борг батькам.

Що означає віддавати борг? Адже що може дати дитина 5-7 років батькам? Це звичайна подяка за те, що мама варить кашу, тато купив велосипед.

Звичайне спасибі, але не кивок головою, а щира подяка.

Вираз подяки також включає в себе і вираження любові, та інших почуттів, які ми відчуваємо до батьків, турботу та прояв уваги.

Нагородою за це буде особливий стан, який переводить нас на наступний рівень – соціальний. Але про цей рівень ми поговоримо пізніше.

Тому що багато людей застрягають саме на цьому рівні.

Чому? Тому що у нас у голові є якась картинка, як нас батьки мають любити. І якщо мене не люблять, як я хочу, то мене не люблять взагалі. У результаті накопичується образа, якщо її довго накопичувати, вона переростає в агресію, а потім образа і агресія переростають у постійне роздратування.

Людину переповнену образою і злістю все дратують і все дратує. І хоча людина як любила, так і любитиме, але біль образи і злості не дасть відчути це кохання, а тим більше висловити.

Людина відіграє роль жертви – мене всі мають пошкодувати, полюбити, погладити, але на якомусь етапі людина усвідомлює, що залишилася одна – і тоді депресія, стан вічної втоми, панічні атаки.

Другий сценарій

Другий варіант розвитку подій, коли людина намагається заслужити любов своїх батьків, але саме те кохання, яке вона представляла у своєму розумі, то як її треба любити правильно. І можуть так доводити, що вона хороша, навіть коли батьків немає в живих.

Доводить, що вона гідна кохання.

Тоді люди йдуть життям не за своїми цілями. ВНЗ, які хочуть батьки, обирають «правильного» чоловіка/жінку, народжують дітей, яких свідомо не хотіли.

Третій сценарій

Третій варіант, коли дитина не віддала свого обов’язку батькам, починає відчувати і відчувати провину.

Ці люди намагаються загладити цю провину перед батьками подарунками, душать свого подружжя та дітей гіпертурботою.

Але всі ці сценарії ведуть у нікуди. Одного разу людина прокинеться і виявить, що залишилася біля розбитого корита.

То хто ми для своїх батьків?

Ми можемо бути ним суддями, вчителями, обвинувачами, чужими людьми, а маємо бути синами та доньками.

І не обов'язково говорити своїм батькам лише добре. Сенс не в тому, щоб почати відчувати лише подяку. Це також не брехати їм, не лицемірити перед ними, взяти перед ними відповідальність за те, що ви насправді відчуваєте та думаєте.

Якщо ця подяка – добре, але якщо це образа, роздратування, навіть ненависть – їх теж треба проговорити, відштовхуватися від цих станів і вчиняти. Дія після висловлювання негативних почуттів – це переїзд, пошук роботи та інше.

3 крок. Відносини із соціумом

Це рівень, де людина набуває друзів, певного соціального статусу. Рівень, де знаходяться наші бажання, кар’єра, гроші, розуміння у чому твоє призначення, щасливе особисте життя та інші блага.

Якщо дитина дбає про своє тіло, у нього вибудовані стосунки з батьками, то він вже готовий вмістити у свою свідомість не лише близьких людей, а й ширше коло спілкування.

Відпрацювавши два перші рівні у людини немає проблем у цих галузях.

Що таке обов’язок соціуму? Це колись у моєму світі не тільки я, але інші люди.

Приходить розуміння, що інша людина така ж я, але зі своїм світоглядом і своєю точкою зору, у кожного своя історія, свій досвід, свої бажання та устремління. І всі ці я становлять єдине ціле – суспільство, в якому треба навчитися спілкуватися з іншими людьми, не порушуючи ні своїх, ні їхніх інтересів та кордонів.

Головне, чого ми навчаємось у соціумі – це бути учнем. Я стаю учнем по відношенню до кожної людини з якою я взаємодію. І найголовніше, я виконую свою роль щодо людини чесно.

Від qui.help: доля – це маршрут, який можна переосмислити

Ми не обираємо, де народитись і з чого почати. Але ми можемо вибирати, як і куди рухатись далі.

Психотерапія не дає готових відповідей, але допомагає краще почути себе, відчути внутрішню свободу та знайти сили для змін, навіть якщо шлях здається певним.

Якщо вам хочеться глибше зрозуміти свою історію, свої сценарії та точки вибору, зверніться до автора статті або знайдіть свого психолога на qui.help.