Частина 1. Вся справа в батькові: Початок.

Частина 1. Вся справа в батькові: Початок.

Роль батька в житті дитини, а надалі і дорослої людини, важлива не менше, ніж материнська – з цим навряд чи посперечаєшся. А далі – біла пляма і багатокрапка.

Втім, ця прогалина дуже характерна для нашої культури. Це здається мені справді драматичним, коли цілий народ у низці воєн, революцій, репресій та інших катаклізмів позбавляється величезної частини свого чоловічого населення, і якої частини! І далі, з покоління до покоління, цей феномен «відсутнього батька» передається та відтворюється на тлі вже мирного життя, на всіх його рівнях – сімейному, соціальному, культурному, індивідуально-психологічному. І це при тому, що батьки – тут же, поряд, але – виключені з життя сім’ї та виховання, але – дистанційовані чи недоступні для дітей, але – їхня роль неясна, применшена та знецінена, контакт із цією частиною енергії – чоловічий, батьківський – найчастіше втрачено, блоковано.

Якщо зосередитися на особливостях батьківської фігури, то можна побачити що відрізняє її в нашому сприйнятті від материнської, що лежить в основі всіх специфічних батьківських функцій:

Фігура батька є ЗОВНІШНЬОЮ стосовно ранньої діади «мати-дитя».

Фігура батька – це той самий третій (не зайвий!) в ядерній сімейній системі.

Фігура батька – РІВНА за значимістю з фігурою матері для дитини.

Фігура батька – не тотожна материнській; батько – ІНШИЙ, відмінний від матері.

Фігура батька Символічна.

Детальніше:

Фігура батька є ЗОВНІШНІЙ. Мати зачинає і виношує дитину у своєму тілі, після народження немовля життєво потребує її присутності та піклування. З моменту зачаття, у внутрішньоутробному досвіді і в ранньому злитті дитини з матір’ю батько, як і інше, що підтримує оточення, знаходиться «зовні» системи мати-дитя. У хорошому варіанті батько дитини – це партнер матері, з яким вибудовані відносини прихильності, її захист та опора. В інших випадках це все одно «заряджені» відносини, які впливають на опосередковане, через матір та оточення, переживання дитиною зовнішнього світу.

Ця особливість батьківської фігури має кілька наслідків.

По-перше, це впливає сприйняття дитиною навколишнього світу, частиною якого є батько. Якщо мати в стресі, якщо вона налякана, нестійка, агресивна, і близькі надають їй недостатньо підтримки, то зовнішній світ здається дитині страшною, ворожою, ненадійною. Тоді як надійні стосунки матері з близькими людьми (а партнерер є найблюжчою людиною в цьому плані) знижує стрес матері, заспокоює її тривогу, повідомляючи дитині, що навколишній світ досить хороше місце.

По-друге, можна зробити висновок, що завдяки цьому зв’язку постаті батька із зовнішнім світом батько сприймається як провідник дитини на шляху до дорослішання. Батько, як сполучна ланка з тим, що «зовні», спонукає дитину до дослідження привабливого та повного пригод простору за межами звичного сімейного оточення.

По-третє, сам поділ на «всередині» і «зовні», переживання відмінностей задає прообраз кордонів. Межі – важлива психологічна функція, і в міру розвитку дитина все більше відрізняє – себе від решти, себе від матері, найближче оточення та інших людей і т. Д.

Нарешті, по-четверте, завдяки своєму «зовнішньому» становищу батько — важлива постать у процесі сепарації та дорослішання дитини. Мати тривалий час перебуває у злитті з малюком. Це необхідно на початкових етапах його життя та розвитку, проте згодом їх зв’язок повинен зазнати змін, щоб дитина могла зростати і розвиватися. Процес сепарації дитини двосторонній, матері часто зустрічаються у своїй зі складними переживаннями. Дитина сприймається матір’ю буквально частиною себе, яке відділення — страшна подія, у сенсі втрата. Тоді як батьки, як показує практика, набагато частіше одразу ставляться до дитини, як до окремої істоти, нехай незрозумілої та «недорозвиненої».

Таким чином, передаючи дитину батькові, мати символічно довіряє її зовнішньому світу, довіряючи та благословляючи її шлях у дорослішання.

Сподіваюсь, що кожному читачеві має стати цікаво, на які ще сфери впливає постать батька, як проявляється цей вплив у житті дорослої людини і де може бути пастка на рівні можливих психологічних проблем. . Іншими словами, як нам визначити, що «вся справа в татові»?

Отже, спробую окреслити коло тем,які я розлгіну більш розгорнуто в наступних статтях пов’язаних із фігурою батька:

1. Тема Впевненості у своїх силах, безпеці та захищеності.

2. Тема Кордонів: що мені можна, а що не можна; що стосовно мене добре, а що неприпустимо.

3. Тема ідентичності: Хто Я? Який/яка Я?

4. Тема особистих Відносин – чоловічо-жіночих та дитячо-батьківських.

5. Тема самореалізації як результату психологічного дорослішання, у тому числі – проходження життєвих криз та ініціаційні процеси.

6. Тема відносин із Соціумом: структурою, ієрархією, владою, відповідальністю, успішністю; здатність вбудуватися в соціум і зайняти у ньому гідне місце.

Відразу хочу сказати – такий порядок у темах не зовсім випадковий, оскільки я намагався розташовувати їх так, як вони виникають у міру дорослішання та розвитку дитини у перші роки життя. Втім, цей порядок «чисто гіпотетичний», коротше кажучи – не наполягаю, питання є відкритим для обговорення.

Далі буде…